1. Родина Злаки

У нашій країні злаки — це трав'янисті рослини з мичкуватою кореневою системою і стеблами, вузли яких зазвичай товстішими за міжвузля.

 

Злаки ростуть у результаті поділу клітин у основі кожного міжвузля. Такий ріст називають вставним.

У більшості злаків (пшениці, жита, тимофіївки) стебло — соломина (міжвузля стебла порожнисті, а вузли заповнені тканинами). Проте у деяких злаків (кукурудза, цукровий очерет) заповнені тканинами і міжвузля.

 

Листя злаків, як правило, вузьке, довге, з паралельним жилкуванням. 

Вище вузла, від якого відходить лист, стебло охоплює піхва листка — широка основа листа, що має вигляд трубки.

 

 

Піхва листка — відмінність злаків від рослин інших родин. У місці відходження листової пластинки від піхви знаходиться плівчастий виріст — язичок. Він не дозволяє воді проникнути між стеблом і піхвою.

  

Квітки більшості злаків мають по дві квіткові луски, дві квіткові плівки, три тичинки і одну маточку з двома сидячими волохатими рильцями.

 

Формула квітки: $\uparrow {О}_{(2)+2}{Т}_3{М}_1$

 

Квітки зібрані у прості суцвіття — колоски (що складаються з \(1\) - \(30\) квіток), і вони утворюють складні суцвіття: складний колос (жито, пшениця, ячмінь), волоть (кукурудза, овес, просо). Запилення злаків відбувається за допомогою вітру. У деяких злаків (пшениця, стоколос) зазвичай самозапилення.

 

Плід злаків — зернівка. У зернівці оплодень і сім'яна шкірка зрослися. У насіння ендосперм не оточує зародок, а примикає до нього збоку, безпосередньо прилягаючи до однієї (єдиної) сем'ядолі, так званого щитка.

 

Окремі зернівки злаків, що вирощуються людиною, зазвичай називають зернами, а їх масу — зерном.