Розрізняють два типи імунітету: специфічний (набутий) і неспецифічний (вроджений).
Неспецифічний (вроджений) імунітет носить видо-специфічний характер, тобто є практично однаковим у всіх представників одного виду. Він спрямований проти будь-яких чужорідних речовин і забезпечує боротьбу з інфекцією на ранніх етапах її розвитку, коли специфічний імунітет ще не сформувався.
- шкірою;
- клітинами і секретами слизових оболонок, які є першими бар'єрами на шляху інфекцій;
- здатністю лейкоцитів до фагоцитозу.
Стан неспецифічного імунітету визначає схильність людини до різних інфекцій, збудниками яких є умовно патогенні мікроби.
Специфічний імунітет носить індивідуальний характер і формується протягом усього життя людини в результаті контакту його імунної системи з різними мікробами і антигенами.
Специфічний (набутий) імунітет забезпечують\(Т\)- і \(В\)-лімфоцити, що утворюються у центральних органах імунної системи, і які мають на поверхні своїх мембран рецептори, здатні розпізнавати певний антиген, взаємодіють з антигенами і знищують їх. \(Т\)-лімфоцити забезпечують клітинний імунітет, а \(В\)-лімфоцити — гуморальний імунітет. Специфічний імунітет зберігає пам'ять про перенесенні інфекції і перешкоджає їх повторному виникненню.
Розрізняють активно набутий імунітет і пасивно набутий імунітет.
Природний імунітет
Люди вже з народження є несприйнятливими до багатьох хвороб, оскільки в їх крові містяться готові антитіла. Такий імунітет називають вродженим. Вроджений імунітет успадковується від батьків. Наприклад, у людини з народження є імунітет до збудника чуми собак. Людина не хворіє на цю хворобу.
У результаті перенесеної інфекційної хвороби в організмі людини також утворюються антитіла — виробляється імунітет. Такий імунітет отримав назву набутого. Якщо збудники хвороби знову потраплять в організм власника набутого імунітету, то виробляються антитіла які дуже швидко знищать цих збудників, і людина не захворіє. Наприклад, перехворівши на кір, кашлюк, вітряну віспу, люди, як правило, не хворіють цими хворобами повторно.
Вроджений і набутий імунітет називають природним.
Штучний імунітет
Щоб уберегти людину від зараження тією чи іншою інфекційною хворобою (віспою, краснухою, паротитом (свинкою), поліомієлітом, дифтерією, тощо), людині роблять щеплення — вводять вакцину (убитих або сильно ослаблених збудників хвороби) і таким чином створюють штучний імунітет.
Щеплення викликає захворювання у легкій формі, при цьому утворюються захисні антитіла. Це — активний імунітет. Щеплення врятували життя багатьом людям.
Щеплення викликає захворювання у легкій формі, при цьому утворюються захисні антитіла. Це — активний імунітет. Щеплення врятували життя багатьом людям.
Приклад:
у \(1769\) р англійський лікар Едуард Дженнер помітив, що селянки, які доглядають за коровами, досить часто заражаються від тварин захворюванням «коров'ячої віспою», яка протікає у людей легко. У періоди епідемій ті, хто перехворів «коров'ячої віспою», ніколи не хворіли людської віспою (дуже небезпечним, часто смертельним захворюванням людини). Дженнер спочатку прищепив восьмирічному хлопчику «коров'ячу віспу», а через \(1,5\) місяці заразив його людської віспою. Дитина не захворіла. Таким чином були розроблені щеплення.
Якщо хворій людині потрібно швидко надати допомогу, йому, зазвичай, вводять готові антитіла у вигляді лікувальної сироватки, яку отримують з плазми крові тварин або людей, які вже перенесли інфекційне захворювання. Це — пасивний імунітет.
Приклад:
лікувальні сироватки часто є єдиним засобом при лікуванні смертельно небезпечних хвороб, наприклад правця. Збудник правця міститься у ґрунті і при забрудненні рани землею може потрапити в організм і викликати цю важку хворобу. При підозрі на правець потрібно терміново ввести протиправцеву сироватку.
Проте, введені в організм з сироваткою антитіла є недовговічними, і людина через деякий час знову стає сприйнятливою до даної хвороби.
Лікувальна сироватка — це препарат плазми крові без фібриногену, що містить готові антитіла, які утворилися у крові тварини (або людини), раніше зараженої даними збудником і яка перенесла дане захворювання.
Чинники, які послаблюють імунну систему:
- шкідливі звички;
- недостатня рухова активність;
- нераціональне харчування;
- забруднення навколишнього середовища:
- стреси та депресивні стани;
- психосоціальні конфлікти.
Джерела:
https://naurok.com.ua/prezentaciya-imunna-sistema-imunitet-81478.html