Малі біомолекули — це молекули з відносно невеликою молекулярною масою від \( 100\) до \(1000\) а. о. м., що містять до \(30\) атомів Карбону.
До малих біомолекул належать:
- жирні кислоти;
- мономерні біомолекули (моносахариди, амінокислоти й нуклеотиди);
- біорегуляторні молекули (гормони, нейромедіатори, вітаміни, алкалоїди);
- енергетичні біомолекули (АТФ, ГТФ).
Малі біомолекули містяться у вільному стані в цитоплазмі клітини і завдяки дифузії можуть швидко переміщуватися, що робить їх незамінними в процесах передачі інформації та саморегуляції клітин й організму. Так, гормони здійснюють гуморальну регуляцію процесів, нейромедіатори — передають інформацію між нейронами.
Малі біомолекули досить часто виконують роль простих сполук, з яких утворюються складні, тобто є мономерами. Наприклад, з амінокислот утворюються білки, з моносахаридів — полісахариди, а з нуклеотидів — нуклеїнові кислоти.
Малі біомолекули не лише беруть участь у побудові макромолекул, а й можуть розпадатися з вивільненням енергії. Так, під час розщеплення \(1\) г глюкози вивільняється \(17,6\) кДж, а під час гідролізу \(1\) моль АТФ до АДФ — близько \(40\) кДж.
Основними функціями малих молекул у клітинах є: будівельна (участь мономерів у реакціях синтезу складніших молекул), енергетична (розпад з вивільненням енергії), регуляторна (участь у регуляції процесів життєдіяльності клітин та організму) та інформаційна (міжклітинна передача інформації).
Джерела:
Біологія: підруч. для 9 кл. загальноосвіт. навч. закл./ В.І. Соболь. — Кам'янець-Подільський: Абетка, 2017. с. 21 - 22.