Біополімери — це високомолекулярні органічні сполуки, що складаються з великої кількості однакових чи різних за хімічною будовою мономерів й утворюються в клітинах.
До біополімерів належать білки, полісахариди і нуклеїнові кислоти. На їх частку припадає близько \(25\)% від маси клітини. Унікальною властивістю макромолекул є те, що їхні мономери утворюють певну структуру (конформацію), яка й визначає їхні властивості та функції.
Біополімери мають велику молекулярну масу (зазвичай від \(10000\) до \(1\) млн), тому розташовуються в ядрі чи цитоплазмі у прикріпленому стані або переміщуються дуже повільно. З них будуються хромосоми, клітинні стінки рослин, грибів й прокаріотів, рибосоми тощо (будівельна функція). Розпад макромолекул здійснюється внаслідок руйнування ковалентних зв’язків під час реакцій гідролізу з виділенням великої кількості енергії (енергетична функція). Поєднання макромолекул та їх взаємодія відбуваються на основі відповідності поверхні просторової структури. Ця інформаційна особливість має назву структурної комплементарності. Так, комплекси фермент/субстрат забезпечують клітинну регуляцію процесів життя (регуляторна функція), білкові комплекси антиген/антитіло є основою гуморального імунітету (захисна функція). Комплементарність нуклеотидів у побудові ДНК забезпечує їхню унікальну здатність до самоподвоєння й передачі спадкової інформації наступному поколінню (інформацій на функція). Розгалуженість структури, велика кількість мономерів, інертність молекул сприяє тому, що полісахаридні макромолекули відкладаються в клітинах про запас (наприклад, крохмаль у рослин, глікоген — у тварин, грибів, архей) (запаслива функція).
Макромолекули мають ряд особливостей, що зумовлюють виконання таких функцій, як будівельна, енергетична, регуляторна, захисна, інформаційна та запаслива.
Джерела:
Біологія: підруч. для 9 кл. загальноосвіт. навч. закл./ В.І. Соболь. — Кам'янець-Подільський: Абетка, 2017. с. 22 - 23.