Теорія:

Поверхневий апарат клітини захищає внутрішній вміст від несприятливих впливів довкілля і забезпечує обмін речовин між клітиною і навколишнім середовищем.
 
поверхневий апарат.png
 
 
Надмембранний комплекс у бактерій — це клітинна стінка з муреїну, у рослин — клітинна стінка з целюлози, а у тварин — представлений глікокаліксом.
Плазматична мембрана (плазмалема) забезпечує зв'язок клітин між собою, вибірково пропускаючи всередину клітини необхідні речовини і виводячи з клітини продукти обміну.
 
До складу плазматичних мембран входять білки, вуглеводи і ліпіди.
 
У \(1972\) році Сеймуром Джонатаном Сінгером та Гартом Ніколсоном була запропонована рідинно-мозаїчна модель мембрани:
 
мозаїчна модель.png
 
Будова мембран є однаковою у всіх клітин. Основу мембрани становить подвійний шар молекул ліпідів, у якому розташовані численні молекули білків. Деякі білки знаходяться на поверхні ліпідного шару, інші — пронизують обидва шари ліпідів наскрізь.
 
Підмембранний комплексмікронитки і мікротрубочки утворюють цитоскелет клітини.
 
Мікротрубочки — циліндричні структури, діаметром \(10\) — \(25\) нм, які беруть участь у формуванні веретена поділу еукаріотичних клітин, у внутрішньоклітинному транспорті речовин, входячи до складу війок і джгутиків.
 
Мікронитки — тонкі, діаметром \(4\) — \(7\) нм, ниткоподібні структури, які складаються із скоротливих білків. Вони пронизують цитоплазму і беруть участь у зміні форми клітини.
Джерела:
https://ppt-online.org/439522