Мітохондрії — енергетичні органели клітин. Вони перетворюють поживні речовини в енергію (АТФ), беруть участь у диханні клітини, у них здійснюються процеси кисневого етапу енергетичного обміну.
Мітохондрії покриті двома мембранами: зовнішня мембрана гладенька, а внутрішня має численні складки і виступи — крісти.
У мембрану крист вбудовані ферменти, які синтезують за рахунок енергії поживних речовин, поглинених клітиною, молекули аденозинтриортофосфату (АТФ).
Мітохондрії покриті двома мембранами: зовнішня мембрана гладенька, а внутрішня має численні складки і виступи — крісти.
У мембрану крист вбудовані ферменти, які синтезують за рахунок енергії поживних речовин, поглинених клітиною, молекули аденозинтриортофосфату (АТФ).
АТФ — це універсальне джерело енергії для усіх процесів, що відбуваються у клітині.
Кількість мітохондрій у клітинах різних живих істот і тканин є неоднаковим.
Наприклад, у сперматозоїдах може бути всього одна мітохондрія. Проте у клітинах тканин, де є великі енергетичні витрати (у клітинах літальних м'язів у птахів, у клітинах печінки), цих органоїдів буває до декількох тисяч.
Наприклад, у сперматозоїдах може бути всього одна мітохондрія. Проте у клітинах тканин, де є великі енергетичні витрати (у клітинах літальних м'язів у птахів, у клітинах печінки), цих органоїдів буває до декількох тисяч.
Мітохондрії мають власну ДНК і можуть самостійно розмножуватися (перед поділом клітини число мітохондрій у ній зростає так, щоб їх вистачило на дві клітини).
Мітохондрії містяться у всіх еукаріотичних клітинах, проте у прокариотичних клітинах їх немає. Цей факт, а також наявність у мітохондріях ДНК дозволило вченим висунути гіпотезу про те, що предками мітохондрій колись були вільноживучі істоти, що нагадують бактерії. Згодом вони оселилися у клітинах інших організмів, можливо, паразитуючи в них. А потім за багато мільйонів років перетворилися у найважливіші органели, без яких жодна еукаріотична клітина не може існувати.
Мітохондрії містяться у всіх еукаріотичних клітинах, проте у прокариотичних клітинах їх немає. Цей факт, а також наявність у мітохондріях ДНК дозволило вченим висунути гіпотезу про те, що предками мітохондрій колись були вільноживучі істоти, що нагадують бактерії. Згодом вони оселилися у клітинах інших організмів, можливо, паразитуючи в них. А потім за багато мільйонів років перетворилися у найважливіші органели, без яких жодна еукаріотична клітина не може існувати.
Пластиди — органели, характерні лише для рослинних клітин та деяких одноклітинних тварин. У клітинах вищих рослин міститься від \(10\) до \(200\) пластид, розміром \(3\) — \(10\) мкм.
Пластиди містять дві мембрани: зовнішню і внутрішню. Внутрішня мембрана утворює вирости — ламели. Ламели можуть утворювати окремі замкнені мішечки — тилакоїди, що об'єднуються у групи — грани.
Різновиди пластид:
- лейкопласти — безбарвні пластиди різноманітної форми, в яких запасаються деякі сполуки — крохмаль і білки;
- хромопласти — пластиди жовтого, помаранчевого або червоного кольору, надають забарвлення пелюсткам квіток, плодам, листкам;
- хлоропласти — пластиди зеленого кольору. Хлоропласти у клітинах рослин і складки цитоплазматичної мембрани прокаріот містять зелений пігмент — хлорофіл — фотосинтезуючий пігмент.
Пластиди одного типу можуть перетворюватися на пластиди іншого типу:
- лейкопласти можуть перетворюватися на світлі у хлоропласти (позеленіння бульб картоплі) і хромопласти;
- хлоропласти — на лейкопласти та хромопласти (достигання плодів, зміна кольорів листя восени);
- хромопласти вже не можуть перетворитись на пластиди інших типів, вони є кінцевим етапом розвитку пластид.
Немембранні органели
До немембранних органел належать:
- рибосоми — універсальні немебранні органели сферичної форми, які формуються в ядреці з білків та РНК, основною функцією є матричний синтез білків;
- клітинний центр — ділянка цитоплазми, яка перебуває, як правило, біля ядра і бере участь в утворенні веретена поділу;
- органели руху — псевдоподії, джгутики, війки, тощо.