Теорія:

Характерною ознакою, за якою клітини живих організмів можна розділити на два основні типи, є наявність у клітині ядра.
 
За цією ознакою клітини поділяють на еукаріотичні — які містять у своєму складі ядро та прокаріотичніне мають ядра.
Прокаріотичні клітини
Усі прокаріотичні організми (близько \(3000\) видів бактерій і синьо-зелених бактерій (ціанобактерій)) на даний час об'єднані у Царство Дроб'янки.
 
Бактерії.png
 
Прокаріотичні клітини не містять справжнього ядра.
Зовнішньою оболонкою клітин прокаріотів так само, як і в еукаріотичних клітинах, є плазматична мембрана (будова мембран у двох цих груп організмів є однаковою). Клітинна мембрана прокаріотів утворює численні заглибини всередину клітини — мезосоми.
У цитоплазмі прокаріотичних клітин немає мембранних органоїдів: мітохондрій, пластид, ендоплазматичної сітки, комплексу Гольджі, лізосом. Їх функції виконують складки і заглибини зовнішньої мембрани — мезосоми.
Зверху плазматичної мембрани клітини прокаріотів покриті оболонкою, що нагадує клітинну стінку рослинних клітин (ця стінка утворені не клітковиною, як у рослин, а іншими полісахаридами — пектином і муреїном).
Прокаріоти часто мають органели руху — джгутики і війки.
Зверни увагу!
Бактеріальні (прокаріотичні) клітини мають наступні, характерні для них, структури — щільну клітинну стінку, одну кільцеву молекулу ДНК (нуклеоїд), рибосоми.
 
бактерія схема.png
 
Велика кількість прокаріотів є анаеробами, тобто для існування їм не потрібен кисень повітря.
Деякі прокаріоти здатні захоплювати і використовувати азот повітря (нітрифікуючи бульбочкові бактерії, що розвиваються на коренях бобових рослин), чого не можуть еукаріотичні організми.
Ті види прокаріотів, які отримують енергію завдяки фотосинтезу, містять особливий різновид хлорофілу, який може розташовуватися на мезосомах.
Досить велика кількість прокаріотів, наприклад бактерії, у несприятливих умовах здатні утворювати спори (при цьому вміст бактеріальної клітини стискається, і навколо нього утворюється щільна оболонка).
Прокаріоти найчастіше розмножуються нестатевим шляхом — поділом клітини.
Статеве розмноження у прокаріотів спостерігається набагато рідше, ніж безстатеве, проте воно є дуже важливим, оскільки під час обміну генетичною інформацією бактерії передають один одному стійкість до несприятливих впливів (наприклад, до ліків). При статевому процесі бактерії можуть обмінюватися як ділянками бактеріальної хромосоми, так і особливими маленькими кільцевими дволанцюговими молекулами ДНК — плазмідами. Обмін може відбуватися через цитоплазматичний місток між двома бактеріями або за допомогою вірусів, що засвоюють ділянки ДНК однієї бактерії і переносять їх в інші бактеріальні клітини, які вони заражають.
Еукаріотичні клітини
Еукаріотичні клітини містять ядро, яке координує життєдіяльність клітини. У ньому міститься спадковий апарат клітини, і численні органели, які виконують різноманітні функції.
 
Більшість еукаріотичних клітин є аеробами, тобто використовують під час енергетичного обміну кисень повітря.