Молекулярний рівень називають також рівнем біополімерів, його вивчає наука — молекулярна біологія.
Молекулярний рівень можна назвати початковим, найбільш глибинним рівнем організації живого. На цьому рівні проявляються процеси обміну речовин і енергії, передача спадкової інформації. Тільки вивчивши молекулярний рівень, можна розібратися, як протікали процеси зародження та еволюції життя на планеті Земля; можна зрозуміти, які молекулярні основи спадковості і процесів обміну речовин відбуваються у живому організмі.
Живі організми складаються з тих самих хімічних елементів, що і неживі (до найпоширеніших у живій природі елементів належать Карбон, Оксиген, Гідроген та Нітроген).
Основою усіх органічних сполук є Карбон. Він може вступати у зв'язок з багатьма атомами та їх групами, утворюючи ланцюжки, різні за хімічним складом, будовою, довжиною і формою, утворюючи складні хімічні сполуки, що відрізняються за будовою і функціями. Ці органічні сполуки, що входять до складу клітин живих організмів, отримали назву біологічні полімери, або біополімери — білки, нуклеїнові кислоти, полісахариди.
Молекула біополімеру може складатися з багатьох тисяч з'єднаних між собою мономерів, які можуть бути однаковими або різними (властивості біополімерів залежать від будови їх мономерів).
Основним субстратом життя (від лат. «субстратум» — «підстилка, підкладка») є два класи біополімерів — білки і нуклеїнові кислоти.
Усі біополімери побудовані за єдиним принципом усіх живих організмів:
Основним субстратом життя (від лат. «субстратум» — «підстилка, підкладка») є два класи біополімерів — білки і нуклеїнові кислоти.
Усі біополімери побудовані за єдиним принципом усіх живих організмів:
- молекули білків є основними структурними елементами клітин і регулюють процеси, що відбуваються в них;
- нуклеїнові кислоти беруть участь у передачі генетичної (спадкової) інформації від клітини до клітини, від організму до організму (генетичний код є універсальним, тобто однаковим для усіх живих організмів);
- полісахариди являють собою найважливіші джерела енергії, необхідної для життєдіяльності організмів (саме на молекулярному рівні відбувається перетворення усіх видів енергії та обмін речовин в клітині, і механізми цих процесів також є універсальними для усіх живих організмів).
У той самий час виявилося, що різноманітні властивості біополімерів, що входять до складу всіх організмів, обумовлені різними поєднаннями всього лише кількох типів мономерів, які утворюють безліч варіантів довгих полімерних ланцюгів. Цей принцип лежить в основі різноманіття життя на нашій планеті.
Специфічні властивості біополімерів проявляються лише у живій клітині (в ізольованому вигляді молекули біополімерів є неживими).
Наступність між молекулярним і наступним за ним клітинним рівнем забезпечується тим, що біологічні молекули — це матеріал, з якого утворюються надмолекулярні (клітинні) структури.