Рухома вода і вітер виконують величезну руйнівну роботу, яка називається ерозією.
Ерозія (від латинського слова erosio — «роз'їдання») — сукупність природних процесів руйнування гірських порід і ґрунтів під впливом текучих вод і вітру.
Ерозія земель — природний процес. Однак він посилюється у результаті господарської діяльності людей: оранки схилів, вирубки лісів, непомірного випасу худоби, прокладання доріг. Тільки за останні сто років ерозії піддалася третя частина всіх оброблюваних земель світу. Найбільших масштабів ці процеси досягли у великих землеробських районах Індії, Китаю та США.
Ерозія ґрунту
Ерозія ґрунту — руйнування ґрунту водою та вітром і переміщення продуктів руйнування.
Ерозія ґрунту
Утворення яру внаслідок водної ерозії
Водна ерозія особливо чітко проявляється на схилах, по яких стікає дощова або тала вода. Вітрова ерозія розвивається на будь-яких типах рельєфу, у тому числі на рівнинах. Важливою відмінністю цих двох типів ерозії є те, що при вітровій ерозії відбувається видування лише частинок ґрунту, а при водній не тільки змиваються частки ґрунту, але одночасно відбувається і розчинення у проточній воді поживних речовин, через що ґрунт стає менш родючим.
Ерозію ґрунту поділяють на природну та антропогенну.
Природна ерозія протікає повільно, родючість ґрунту знижується незначно.
Антропогенна ерозія пов'язана з господарською діяльністю людини: неправильною обробкою та поливом ґрунту, знищенням рослинного покриву при випасі худоби, вирубкою лісів.
Ерозія ґрунту завдає величезної шкоди сільському господарству. При сильному розвитку ерозії знижується родючість земель, пошкоджуються посіви, яри ускладнюють або роблять неможливою обробку полів, відбувається замулення річок і водойм. Ерозія руйнує дороги, лінії зв'язку, електропередач і т. д.
Для боротьби з ерозією ґрунту розроблені спеціальні заходи:
- створення лісосмуг, які сприяють затриманню вітру і води;
- спеціальна оранка полів;
- спорудження водозатримуючих валів і водовідвідних канав.