Теорія:

З історії відкриття
1. \(VIII\) ст. китайський учений Мао встановив наявність у повітрі газу, який підтримує дихання і горіння.
2. Видатний шведський хімік Карл Вільгельм Шеєле у \(1771\) р. відкрив кисень.
3. У \(1774\) р. англійський вчений Джозеф Прістлі здобув кисень розкладом меркурій(\(II\))оксиду.
4. Антуан Лоран Лавуазьє у \(1775\) р. експериментально довів, що кисень є складовою частиною повітря.
Положення Оксигену у Періодичній системі
Оксиген — хімічний елемент. З Періодичної системи можна отримати наступні відомості про нього:
  • символ елемента — O;
  • розміщений у другому малому періоді, у головній підгрупі \(VI\) групи;
  • порядковий номер елемента — \(8\);
  • відносна атомна маса — \(16\) (точне значення \(15,999\) а. о. м);
Атом Оксигену містить \(8\) електронів, отже і заряд ядра атома є \(+8\).
Фізичні властивості Оксигену
Оксиген — неметалічний елемент. Він може утворювати дві прості речовини — кисень O2 і озон O3.
Валентність Оксигену є постійною і дорівнює \(II\).
 
За звичайних умов кисень — безбарвний газ без смаку і запаху. Погано розчиняється у воді (в \(1\) л можна розчинити лише \(0,04\) г кисню), але цього достатньо для існування у водоймах риб та різноманітних живих організмів, які дихають розчиненим у воді киснем. Кисень підтримує горіння. При температурі 183° С кисень зріджується (утворюється блакитна рідина), а при 219° С — твердне, утворюючи кристали синього кольору.
 
Оксиген входить до складу більшості органічних сполук. Він становить \(50\) — \(90\) % маси тканин рослин і тварин.
Озон
Озон O3 утворюється з кисню під час грози, при окисненні смоли хвойних дерев і під дією сонячного випромінювання. У лабораторії його отримують в озонаторах. За звичайних умов озон — безбарвний (у товстих шарах — блакитний) газ із запахом, важчий за повітря. Озон є отруйним. Він згубно діє на бактерії і застосовується для знезараження повітря і питної води.
 
У верхніх шарах атмосфери існує озоновий шар, який захищає все живе від згубного впливу ультрафіолетового випромінювання.