Теорія:

Основами називають складні речовини, до складу яких входять металічні хімічні елементи, сполучені з однією або декількома гідроксогрупами (групами атомів \(— OH\)).
Виходячи з цього, загальну хімічну формулу основ можна зобразити наступним чином:
M(OH)n,
 
де \(M\) — знак металічного хімічного елемента,
а \(n\) — індекс, чисельно співпадаючий з валентністю металу.
Номенклатура основ
Назва основи складається з назви металічного хімічного елемента у називному відмінку і слова «гідроксид». Якщо металічний елемент має змінну валентність, то вона вказується римськими цифрами в дужках без пробілу одразу після назви металу.
Приклад:
NaOH — натрій гідроксид,
Fe(OH)2 — ферум(\(II\)) гідроксид,
Fe(OH)3 — ферум(\(III\)) гідроксид.
Класифікація основ
Зверни увагу!
Основи класифікують за двома ознаками — розчинністю у воді, і кількістю гідроксильних груп.
Розчинні у воді основи називають лугами.
За їх здатністю розчинятися у воді основи ділять на розчинні і практично нерозчинні:
 
base (2).png
Приклади:
NaOH — натрій гідроксид
KOH — калій гідроксид
Ca(OH)2 — кальцій гідроксид
Приклади:
Cu(OH)2 — купрум(\(II\)) гідроксид
Fe(OH)2 — ферум(\(II\)) гідроксид
Fe(OH)3 — ферум(\(III\)) гідроксид
 
Кислотність основ
  
За числом гідроксильних груп основи буваоть однокислотні (NaOH, KOH, LiOH), двокислотні ( Ca(OH)2, Fe(OH)2, Cu(OH)2), багатокислотні (Fe(OH)3).