При розчиненні частинок речовини відбуваються фізичні і хімічні взаємодії цих частинок з молекулами розчинника.
Прихильники фізичної теорії розчинів, яку розвивали Вант-Гофф, Арреніус і Оствальд, вважали, що процес розчинення є результатом дифузії, тобто проникнення розчиненої речовини у проміжки між молекулами води.
На противагу уявленням фізичної теорії розчинів Д. І. Менделєєв і
прихильники хімічної теорії розчинів доводили, що розчинення є результатом хімічної взаємодії розчиненої речовини з молекулами води. В результаті хімічної взаємодії розчиненої речовини з водою утворюються сполуки — гідрати.
Докази фізичної і хімічної взаємодії компонентів розчину
Приклад:
Ознаки фізичних явищ:
 
Дифузія: перехід багатьох «властивостей» розчиненої речовини у розчин.
 
При розчиненні цукру весь розчин стає солодким.
При розчиненні багатьох забарвлених речовин розчин набуває
їхнього забарвлення.
 
Ознаки хімічних явищ:
 
1. Виділення і поглинання теплоти при розчиненні різних речовин.
 
При розчиненні у воді концентрованої сульфатної кислоти виділяється велика кількість теплоти.
  
2. Зміна забарвлення деяких речовин при розчиненні.
 
Безводний купрум(\(II\)) сульфат має білий колір, а у водному розчині він є голубим.
В даний час прийнята теорія, яка об'єднує обидві точки зору — фізико-хімічна теорія розчинів.
Її передбачав ще у \(1906\) р. Д. І. Менделєєв у підручнику «Основи хімії».