Фізико-хімічна теорія розчинів. Розчинення

При розчиненні частинок речовини відбуваються фізичні і хімічні взаємодії цих частинок з молекулами розчинника.

Прихильники фізичної теорії розчинів, яку розвивали Вант-Гофф, Арреніус і Оствальд, вважали, що процес розчинення є результатом дифузії, тобто проникнення розчиненої речовини у проміжки між молекулами води.

На противагу уявленням фізичної теорії розчинів Д. І. Менделєєв і

прихильники хімічної теорії розчинів доводили, що розчинення є результатом хімічної взаємодії розчиненої речовини з молекулами води. В результаті хімічної взаємодії розчиненої речовини з водою утворюються сполуки — гідрати.

Докази фізичної і хімічної взаємодії компонентів розчину

Приклад:

Ознаки фізичних явищ:

Дифузія: перехід багатьох «властивостей» розчиненої речовини у розчин.

При розчиненні цукру весь розчин стає солодким.

При розчиненні багатьох забарвлених речовин розчин набуває
їхнього забарвлення.

Ознаки хімічних явищ:

1. Виділення і поглинання теплоти при розчиненні різних речовин.

При розчиненні у воді концентрованої сульфатної кислоти виділяється велика кількість теплоти.

2. Зміна забарвлення деяких речовин при розчиненні.

Безводний купрум(\(II\)) сульфат має білий колір, а у водному розчині він є голубим.

В даний час прийнята теорія, яка об'єднує обидві точки зору — фізико-хімічна теорія розчинів.