Варіантне наголошування слів в українській мові. Побічний наголос
Деякі слова мають подвійний (варіантний) наголос.
Приклад:
Алфа́віт і алфаві́т, до́гові́р, жа́ло́, кла́дови́ще, по́ми́лка; ба́йдуже і байду́же, за́вжди і завжди́; весня́ний і весняни́й, світа́нковий і світанко́вий, пові́тряний і повітря́ний, я́сний і ясни́й, уві́гнутий і увігну́тий, креме́зний і кремезни́й, мали́новий і малино́вий (колір).
Зверни увагу!
Варіантні форми наголошення в орудному та місцевому відмінках мають такі іменники: го́стями, гістьми́, на/у го́стя́х; чобітьми́, чо́ботами, чобо́тями; на/у чо́ботах, чобо́тях; грі́шми, гроши́ма; дверми́, двери́ма; слі́зьми, слізьми́, сльоза́ми.
У багатоскладових словах (переважно складних) ставиться, крім основного, побічний (додатковий) наголос. Зазвичай він передує основному.
Приклад:
Чоти́риповерхо́вий, бага́толи́кий, до́вготрива́лий, рі́зноба́рвний, дво́я́дерний, чи́стокро́вний.
Словорозрізнювальний наголос. Форморозрізнювальний наголос. Діалектний наголос
Вільний наголос в українській мові виконує словорозрізнювальну функцію (змінюється значення слова) і форморозрізнювальну. Ця функція наголосу розрізняє граматичні форми того самого слова: відмінок і число іменника, доконаний і недоконаний вид дієслів тощо.
Приклад:
ПОРІВНЯЙ! Слова сума́ (сумка) і су́ма (результат додавання; загальна кількість), за́хват (захоплення) і захва́т (пристрій, ширина робочого ходу), лу́па (скло) — лупа́ (лусочки) — різні, на що й вказує наголос.
Диньки́ — називний відмінок множини і ди́ньки — родовий відмінок однини; подушки́ — називний відмінок множини і поду́шки— родовий відмінок однини; прислуха́лася (недоконаний вид) — прислу́халася (доконаний вид).