Вимова приголосних в українській мові регулюється  такими правилами:

Дзвінкі звуки не втрачають дзвінкості в кінці складу й слова. Лише дзвінкий приголосний [г] у кількох словах перед глухими [т], [к] оглушується й вимовляється, як парний йому глухий [х]. Відбувається уподібнення за глухістю.
Приклад:
Галузка [галýзка], жабка [жáбка], ложка [лóжка], виріб [вúр'іб]; легко [лéхко], дьогтю [д'óхт'у].
Глухі приголосні перед дзвінкими в середині слова зазнають впливу дзвінких, тобто вимовляються дзвінко. Відбувається уподібнення за дзвінкістю.
Приклад:
Просьба [прóз'ба], баскетбол [баскеидбóл], екзамен [еґзáмеин], рюкзак [р'уґзáк].
Звук [ф] є лише в словах іншомовного походження: [фíзика], [фóрум], [офéрта]. 

У  мовленні цей звук часто замінюється двома звуками [хв] або одним [х]: [хв’íзика], [хвóрум], [хрýкт]. 

Можна зустріти й зворотне явище — усталене звукосполучення [хв] вимовляється як [ф]: хвиля [фúл'а], хвіртка [ф’íртка], хвіст [ф’íст].

Такі заміни не допускаються літературною мовою.
Приголосний [в]сонорний, тому він не оглушується перед глухими, а навпаки, набуває звучності, переходить в [у] нескладовий (фонетичною транскрипцією [ў]). Нескладовий [ў] з’являється також і перед дзвінкими та сонорними: вздовж — [ў]здо[ў]ж; враз — [ў]раз. 
 
Нескладовий  [ў] або закриває склад: ма[ў]-ка, на-ро-ди[ў]-ся, роз-би[ў], або прикриває в сполуці з іншими приголосними: [ў]права.

Він вимовляється на місці [в] перед будь-яким приголосним на початку чи в середині слова, а також в абсолютному його кінці.
Джерела:
Авраменко О. Українська мова (рівень стандарту) : підруч. для 10 кл. закл. загальн. середн. освіти / Олександр Авраменко. — К. : Грамота,2018. — 208 с. : іл.
Орфоепічний словник / Укладач Погрібний М. І.,К.:Рад.школа, 1983. — 629 с.
Вебсайт: URL: https://dl.nure.ua/Дюмін О. З. ВИМОВА ПРИГОЛОСНИХ ЗВУКІВ (дата звернення 28.10. 2020).