Теорія:

Антоніми (грец. αντι — «проти», ονομα — «ім'я») — слова, протилежні за значенням. Антоніми виражаються тією самою частиною мови й позначають однорідні явища (ознаки, риси характеру, дії).  Вони об'єднуються в антонімічні пари. У мовленні обидва антоніми поєднуються з тими самими словами. Дібрати антонім до слова допоможе словник антонімів.
Приклад:
Гостинний — непривітний, жорстокий — лагідний, приймати (на роботу) — звільняти (з роботи), рівно — криво, розкіш — бідність, над (столом) — під (столом).

Безтурботна — заклопотана (людина), спекотний — холодний (день), недозрілий — стиглий (овоч).
В антонімічні відношення можуть вступати окремі значення полісемічних слів.
Приклад:
Глибокий — мілкий (ставок), глибоке — поверхове (дослідження). Чиста — брудна (сорочка), чиста — незаплямована (совість).
Антоніми бувають загальновживані (лексичні) і контекстуальні. Загальновживані антоніми мають протилежне значення незважаючи на сферу використання (постійний — тимчасовий); контекстуальні ж набувають протилежного значення тільки в контексті внаслідок переносного вживання слова.  Контекстуальна антонімія  дозволяє створювати свіжі, індивідуальні антитези, які розкривають оригінальне світосприймання митця.
Приклад:
У душі моїй –
Місця немає туманам.
У душі моїй –
Сонце червоне буя... (В. Симоненко)

Маски – колишні лиця.
Цукор – весела сіль (І. Павлюк).
Явище антонімії стало основою для таких художніх засобів, як антитеза й оксиморон.
Антитеза – це протиставлення двох слів або словосполучень, протилежних за своїм змістом. Антитеза не обов’язково буде складатися з антонімів – це можуть бути образи, слова у переносному значенні, які у творі справлятимуть враження протилежних явищ.
Стислість і висока емоційність антитези надають багатьом висловам виразності, афористичності.
Приклад:
Ліпше вмерти  біжучи, ніж жити  гниючи (І. Багряний).

Краще вмерти  стоячи, ніж жити  на колінах (Долорес Ібаррурі).

Коли гримить  зброя, закони  мовчать (Ціцерон).
Антитезу часто використовують у прислів'ях, приказках, загадках,  заголовках.
Приклад:
«Правда і кривда» (М. Стельмах); «Мир хатам, війна палацам» (Ю. Смолич); «Війна і мир» (Л. Толстой).

З великої хмари — малий дощ (Нар. творчість).

Перекладати з хворої  голови на здорову (Нар. творчість).

З такими друзями й ворогів не треба (Нар. творчість).

Хто вранці на чотирьох ногах, удень — на двох, а ввечері — на трьох? (Нар. творчість)
Оксюморон (оксиморон) –  стилістичний прийом,  що полягає в створенні нового поняття через поєднання протилежних за значенням слів (поєднання непоєднуваного).
Приклад:
Гарячий лід, початок кінця, живий труп, убога розкіш, сльози радості, пекучий холод.