Лексична норма
Досконале володіння рідною мовою — ознака висококультурної людини, яка поважає в першу чергу себе. Знати мову — значить дотримуватись норм: орфоепічних, синтаксичних, фонетичних, лексичних. Найважливіша умова точності й правильності мовлення — дотримання лексичних норм. Порушення їх призводить до спотворення змісту висловлення.
Лексичні норми — це загальноприйняті правила слововживання, які вивчає лексикологія. Вони регулюють правильність вживання слів у властивих їм значеннях.
Літературні норми слововживання пов'язані не тільки з точним вибором слова, а також із граматично і стилістично правильною сполучуваністю слів, що інколи є особливо складно.
Зверни увагу!
Деякі слова можуть вільно сполучатися з іншими (вікно, земля, мама), деякі поєднуються тільки з обмеженим переліком (тупати ногами, впадає у вічі). Прийнято говорити ходити, блукати манівцями, а не бігти манівцями; з іменником літо поєднуються прикметники гаряче, спекотне, а не жагуче, палке. Одяг треба прати, їжу готувати, підготовку покращувати.
Найпоширеніші лексичні помилки:
- уживання слів у невластивому для контексту значенні: хворого лікуємо (а не лічимо), ставимося до усіх із повагою (а не відносимося з повагою);
- уживання слів-паразитів, які засмічують усне мовлення і заважають зрозуміти висловлену думку: коротше, як кажуть, знаєш, ну, значить, взагалі, от, так би мовити, типу, так сказати, га, ага, як це, тобто;
- уживання ненормативних слів, жаргонізмів, які мають знижений, згрубілий колорит і перебувають поза літературною нормою: утекти (а не злиняти), друг (а не кент), продати (а не загнати), доносити комусь (а не капати);
- уживання росіянізмів: пательня (а не сковородка), колишній (а не бувший), наступний (а не слідуючий);
- перенасичення тексту чужомовними запозиченнями, зловживання іншомовними словами, які в українській мові мають свої відповідники: самостійний (а не автономний), справа (а не бізнес), особливий (а не ексклюзивний), вихідні (а не вікенд);
- уживання тавтології – невиправданого повторення однокореневих слів або українського та чужомовного відповідників: письменник створив
(а не письменник написав), аборигени або корінне населення (а не корінні аборигени);
- уживання зайвих слів (плеоназму, тобто багатослів’я): три роки тому (а не три роки тому назад), познайомитися (а не вперше познайомитися), вересень (а не місяць вересень);
- сплутування паронімів: моя домашня адреса (а не мій домашній адрес), дружна група (а не дружня група);
- порушення фразеологічної точності: соломонове рішення (а не соломонова праця), крізь терен до зірок (а не крізь терен до світла в кінці тунелю).