Теорія:

Лексичні норми — це норми слововживання, прийняті в сучасній українській літературній мові. Вони регулюють вибір слова відповідно до змісту і мети висловлення.
Приклад:
Правильно казати «День рятувальника», а не «День рятівника», бо рятувальник — це професія, посада, а рятівник — той, хто одноразово допоміг у скрутну хвилину і не займається цим постійно.
Джерелами засмічення мовлення можуть бути діалектизмислова іншомовного походження, використані невміло чи без потреби;  жаргонізми; сленгпросторічні словавульгаризми;  слова-паразити.
Більшу частину помилок у функціонуванні засобів мови становлять лексичні. До лексичних помилок відносимо:
 
1. Повтор одного слова чи спільнокореневих слів в одному або сусідніх реченнях (тавтологія), уживання зайвих слів (плеоназм), дублювання значення у двох словах, перекручування слів, уживання їх у невластивому значенні (це стосується переважно  паронімів).
 
НеправильноПравильно
Маруся Богуславка звільнила невільників із турецької неволі.
Діти поклали квіти до меморіального пам'ятника полеглим воїнам.
У першій половині вересня місяця здебільшого ще тепло.
Ці ліки виявилися неефектними.                                              
Маруся Богуславка звільнила бранців із турецького полону.
Діти поклали квіти до пам'ятника полеглим воїнам.
У першій половині вересня здебільшого ще тепло.
Ці ліки виявилися неефективними                                              
 
2. Порушення лексичної сполучуваності слів або вживання їх у невластивому значенні.
 
НеправильноПравильно
Здавати іспит  із математики було неважко.
Мати відіграла велике значення у вихованні Лесі Українки.                                                      
Складати  іспит  із математики було неважко.
Мати відіграла велику роль у вихованні Лесі Українки.                                                           
 
3. Уживання слів, не властивих українській мові.
 
НеправильноПравильно
Мені больно почути таку звістку.                                                         Мені прикро почути таку звістку.                                                           
 
4. Уживання слів, які не властиві  епосі.
 
НеправильноПравильно
Наша квартира має три палати.                                                          Наша квартира має три кімнати.                                                          
 
5. Некоректне вживання фразеологізмів, їх перекручення, змішування  елементів  двох  фразеологізмів.
 
НеправильноПравильно
Дівчинка сиділа на лавці й гірко умивалася крокодилячими сльозами.
«Краще тримати ґав у руці, ніж ловити журавля в небі», — думав Семен.                                                             
Дівчинка сиділа на лавці й гірко плакала.
«Краще синиця  в руці, ніж журавель у небі», — думав Семен.                                                             
 
6. Неправильне  вживання  міжмовних  омонімів.
 
НеправильноПравильно
Завітаю до вас на наступній неділі.                                                              
Завітаю до вас наступного тижня.
Завітаю до вас наступної неділі (день тижня).                                                           
 
7Невдалий  добір  синонімів або  невміння  їх  підбирати, у  тому  числі  і  контекстуальних.
 
НеправильноПравильно
Швендяв Іван додому так швидко, як тільки  міг.                                                           Іван мчав додому так швидко, як тільки міг.                                                        
Джерела:
Городенська К. Г. Українське слово у вимірах сьогодення / Ін-т укр. мови НАН України . – К . :КММ, 2014. – 124 с.
Українська мова: Словник-довідник. 1998. (Загнітко А. П., Познанська В. Д., Омельченко 3. Л., Мозгунов В. В. та ін.)  — Донецьк: Центр підготовки абітурієнтів, 1998. О -- 144 с.
URL:http://litmisto.org.ua/Дудик П. С. Стилістика української мови (дата звернення 06.07. 2020).