Теорія:

Слово — це мовна одиниця, звукове та буквене вираження поняття про предмет або явище.
Слово має два типи мовного значення  — лексичне та граматичне.
Реальний зміст слова становить його лексичне значення.

Лексичне значення
  — це зміст слова,  закріплений у  свідомості людей зв’язок  певного звучання з певним явищем дійсності, поняттям, дією.

Лексичне значення
— продукт мислення людини. Слово здатне називати не лише предмет чи явище, а  й поняття. Будь-яке поняття закріплюється у  слові і  виражається словом. Без такої здатності існування мови було  б неможливим так само, як без здатності узагальнювати поняття було  б неможливим людське мислення.
Приклад:
Коли ми подумки чи вголос вимовляємо слово «міст», ми уявляємо певну інженерну споруду. Хтось бачить дерев'яний, хтось —  кам'яний чи скляний. Це може бути довгий чи короткий міст, над рікою, чи над урвищем, чи над залізничними коліями. Тобто слово викликає в уяві чітку картинку.
Граматичне значення встановлює належність слова до певної частини мови, визначає його граматичні ознаки.

Якщо лексичні значення слів наповнюють думку конкретним змістом, то граматичні значення цю думку організовують у речення, текст.
Повнозначні слова (самостійні частини мови) мають і  лексичне, і  граматичне значення. Службові частини мови лексичних  значень не мають.

Лексичні значення слів пояснюють тлумачні словники.
 

Одне слово може мати кілька лексичних значень. Таке явище називають багатозначністю, або полісемією. Розрізняють пряме та переносне значення слова.
Контекст (лат. — тісний зв’язок, з’єднання) — уривок тексту із закінченою думкою, який дає змогу точно визначити смисл окремого слова або вислову.
Конкретне значення багатозначного слова виявляється в контексті, тобто в сполученні його з іншими словами. Правильно побудований контекст усуває багатозначність слова і, отже, не породжує двозначності. У кожному окремому контексті багатозначне слово вживається з якимись одним значенням. Одне із значень багатозначного слова є прямим, а всі інші — переносними. Пряме  значення для слова є первинним, а переносні значення вторинними. Сприйняти слово в єдино потрібному зараз значенні допомагає контекст.
Приклад:
1. Пришвидшити процес приготування страв допоможе гострий (пряме знач.), добре відточений (пряме знач.) ніж. 2. Максима неприємно вразили гострі (перен. знач.) слова, що пролунали з вуст друга. 3. Влучне, відточене (перен. знач.) слово — ось зброя письменника.
Розуміння лексичного значення слова у всьому багатстві його відтінків — важлива умова правильного його вибору. Однак необхідно знати не тільки значення слова, але й те, як з'єднуються слова в мовленні.
Лексична сполучуваність слова — це його здатність вступати в сполучення з іншим словом.
Приклад:
Правильними є вислови букет троянд, глечик молока, а букет молока і глечик троянд звучатиме дивно.
Лексична сполучуваність — закон мови, дотримання її обов'язкове.
Поширеною причиною лексичних помилок є невдала сполучуваність. Слід брати до уваги, що далеко не всі слова можуть поєднуватися одне з одним. Лексична сполучуваність визначається й обмежується значенням слів, їх стилістичною належністю, емоційним забарвленням, граматичними характеристиками.
Приклад:
Кінь гнідий, а не темно-коричневий; міцна дружба, а не сильна; готувати обід, а не варити; робити зарядку, а не виконувати; писати картину, а не малювати; здійснити подвиг, а не вчинити; зазнати поранень, а не одержати поранення; справляти хороше враження, а не створювати; завдавати прикрощів, а не приносити прикрощі.
Зверни увагу!
Така якість зразкового мовлення,  як  точність, досягається саме додержанням норм лексичної сполучуваності. Точність слововживання передбачає сформованість уміння дібрати слово, найбільш відповідне певному поняттю. Щоб правильно використовувати слова у мовленні, потрібно знати не лише їх точне значення, а й брати до уваги особливості лексичної сполучуваності слів, тобто їх здатність взаємопоєднуватися.
Поширені помилки у сполучуваності слів: 
— їх смислова несумісність (гостра вата);
граматична несумісність (прикметники не вступають у зв’язок із дієсловами);
лексичні особливості  (так, можна  сказати кам'яне серце, кам'яна рука, але недоречно — кам'яний живіт, кам'яний рот).
Помилковими з погляду норм лексичної сполучуваності є плеоназми — поєднання слів, де  одне слово є зайвим, що не має додаткової  смислової мети. Обидва слова або зовсім не різняться за значенням (є абсолютними синонімами), або відмінність між ними незначна.
Поява плеоназмів  зумовлена тим, що словам приписуються різні значення. Це пояснюється неточним знанням  значень слів.
Приклад:
Він біг і мчав додому.  Тут було гаряче й спекотно. Ми пам’ятатимемо й не забудемо  ці  чудові дні. Прейскурант цін. Казкова феєрія.
Зверни увагу!
Несподіване сполучення слів, які не з'єднуються традиційно,— мовний прийом, що надає висловленій думці особливої виразності, образності. Такий прийом став основою тропів — метафори, персоніфікації,  метонімії,  оксиморона.
Джерела:
http://sum.in.ua/ (дата звернення 16. 07. 2020).
http://lib.iitta.gov.ua/714007/1/Методика мови. Неллі БОНДАРЕНКО. ПОРУШЕННЯ ЛЕКСИЧНИХ НОРМ ТА ШЛЯХИ ЗАПОБІГАННЯ ЇХ В УКРАЇНСЬКОМУ МОВЛЕННІ СТАРШОКЛАСНИКІВ  (дата звернення 16. 07. 2020).