Основним засобом комунікації між людьми є мова.
Використання мови в процесі спілкування називається мовленням.
Кожен мовленнєвий акт, усний чи письмовий, — це мовленнєва подія.
Використання мови в процесі спілкування називається мовленням.
Кожен мовленнєвий акт, усний чи письмовий, — це мовленнєва подія.
Мовленнєва подія — це передавання думок, що відбулося за допомогою слів: монолог, діалог, диспут, фраза чи слово.
Сам процес мовлення має певну мету залежно від ситуації спілкування. Ступінь досягнення цієї мети визначає ефективність мовлення: чим сильніший вплив на публіку (слухача, слухачів) справила промова, тим більша ефективність. Ефективність мовлення залежить від точності й доречності добору мовних засобів у кожній конкретній ситуації, а також від мовленнєвої поведінки оратора.
Мовленнєва поведінка — це манера спілкування людини: її словниковий запас, частота використання певних слів, фраз, жести, міміка, артикуляція.
Мірилом мовленнєвої поведінки є мовленнєвий вчинок — конкретна ситуація спілкування.
Мовленнєва поведінка й мовленнєві вчинки кожної людини залежать від рівня освіти, внутрішньої культури, багатства словника, фізичного й психологічного стану в момент спілкування.
Мірилом мовленнєвої поведінки є мовленнєвий вчинок — конкретна ситуація спілкування.
Мовленнєва поведінка й мовленнєві вчинки кожної людини залежать від рівня освіти, внутрішньої культури, багатства словника, фізичного й психологічного стану в момент спілкування.
Оратор досягне мети (ефекту) виступу, якщо він плануватиме свою мовленнєву поведінку, спрогнозує її успіх (тобто визначить стратегію) і вибере при цьому поетапні дії (тактичні прийоми).
Стратегія — це мистецтво керівництва, що базується на умінні правильно визначати мету, а тактика — це прийоми, способи досягнення цієї мети.
Стратегія оратора — це загальний план досягнення цілей, розробка основних напрямків промови.
Тактика — сукупність прийомів, методів реалізації стратегії, чітка структура промови, форма розкриття основної ідеї виступу оратора.
В ораторському мистецтві стратегія — це загальна схема спілкування, загальний план його організації, тактика ж — система послідовних дій, що веде до реалізації обраної стратегії.
Тактика — сукупність прийомів, методів реалізації стратегії, чітка структура промови, форма розкриття основної ідеї виступу оратора.
В ораторському мистецтві стратегія — це загальна схема спілкування, загальний план його організації, тактика ж — система послідовних дій, що веде до реалізації обраної стратегії.
Зверни увагу!
Стратегію визначають:
- мета (спільна чи індивідуальна);
- комунікативні установки (маніпулятивні — промова спрямована на задоволення індивідуальної мети оратора, чи гуманістичні — оратор бажає досягнути спільної мети з аудиторією);
- характер спілкування (діалогічний чи монологічний);
- індивідуальні особливості оратора;
- специфіка аудиторії (системи цінностей, інтересів, соціальних установок).
Побудова тактики базується, перш за все, на знаннях про ситуацію та особливості співрозмовників (оратора й аудиторії). Стратегія впливає на тактику, визначаючи в ній систему дій, яку застосовує оратор, передаючи певну інформацію.
Залежно від мети існують різноманітні мовленнєві стратегії: оратор прагне підпорядкувати когось, дискредитувати, заперечити відомі факти, мотивувати згоду чи незгоду, закликати до дій, примирити, об'єднати, закликати до співпраці чи дружби. Відповідно відбувається відбір тактик мовленнєвої поведінки: від прямої образи, приниження честі й гідності людини до заохочення, захоплення, налагодження службових чи товариських стосунків.
Тактики для впливу на слухача: тактика підлещування, наведення прикладу із власного життя, провокації, погрози, внесення елементу неформальності, гумор, маніпулювання почуттями.
Для реалізації тактик вдаються до комунікативних намірів: це може бути згрубіла чи пестлива лексика, підвищений тон, сумнів/упевненість у компетентності чи професіоналізмі слухача, двозначність, іронія чи етикетні формули, епітети, похвала.
Головну роль у визначенні комунікативного наміру відіграють вік людини, з якою спілкуються, стать, соціальний статус, фізичний та психологічний стан на момент розмови.
Для реалізації тактик вдаються до комунікативних намірів: це може бути згрубіла чи пестлива лексика, підвищений тон, сумнів/упевненість у компетентності чи професіоналізмі слухача, двозначність, іронія чи етикетні формули, епітети, похвала.
Головну роль у визначенні комунікативного наміру відіграють вік людини, з якою спілкуються, стать, соціальний статус, фізичний та психологічний стан на момент розмови.
Зверни увагу!
Для того, щоб переконати аудиторію, необхідно додержуватися правил:
- розпочинати промову з прагненням досягти поставленої мети;
- твердо знати те, про що йтиметься;
- спрямувати всі зусилля на те, щоб привернути, до себе увагу аудиторії, зацікавити промовою слухачів із першої миті виступу.
Якщо людина не обміркувала, не спланувала заздалегідь промову, вона буде почуватися невпевненою перед слухачами і навряд чи зможе їх переконати у будь-чому.
Зверни увагу!
Промова — це не просто набір речень, вона містить у собі низку певних елементів, без яких не мала б сенсу й була б нікому не потрібною.
Етапи підготовки промови:
Етапи підготовки промови:
- визначення теми виступу;
- моделювання аудиторії (складання її портрету);
- розробка стратегії промови (виявити основні цілі);
- формування тактики (способів та прийомів доведення ораторської ідеї).
Джерела:
Українська мова (рівень стандарту) : підруч. для 10 кл. закл. загальн. середн. освіти / Олександр Авраменко. — К. : Грамота, 2018. — 208 с. : іл.