Теорія:

Що таке суперечка
Без названия (2).jpg
 
Людські суперечки нескінченні не тому, що неможливо знайти істину, а тому, що в суперечці шукають не істину, а самоствердження (Буддійська мудрість).
Будь-яка суперечка виникає тоді, коли відбувається зіткнення думок або позицій. Кожна сторона активно захищає свої погляди й намагається розкритикувати погляди супротивника. Якщо ж нема такого конфлікту, то немає й самого спору. Спілкування однодумців, лекція, доповідь, виступ  не вважаються суперечкою.  Але вони можуть містити  факти, твердження, що здатні викликати дебати під час обговорення.
Суперечка  — це ситуація мовлення, коли  позиція співрозмовника зазнає  критичної оцінки. Під час суперечки виникає драматична ситуація напруження в спілкуванні, зумовлена розбіжностями поглядів або інтересів мовців, словесне змагання, яке може призвести до конфлікту.
Суперечки відбуваються з багатьох причин — заради істини, заради перемоги над співрозмовником, заради слухачів, заради власне суперечки.
Зверни увагу!
Першим, хто усвідомив важливість діалогової форми спілкування людей для прогресу пізнання, вважають Сократа. Відомі бесіди Сократа з друзями і недругами увійшли до золотого фонду культури людства. Античний мислитель вважав, що в голові окремої людини істина з’являється вкрай рідко, найчастіше вона народжується у процесі цілеспрямованої бесіди. Для плідного розвитку думки потрібні щонайменше двоє.
Обов’язковими учасниками суперечки є пропонент, опонент й аудиторія
Пропонент — це той, хто висуває, захищає деяку тезу. Без пропонента не може бути ані суперечки, ані  процесу аргументації, оскільки спірні питання не виникають самі собою, вони повинні бути кимось сформульовані й висунуті для обговорення. Пропонент може висловлювати власну думку або представляти колективну позицію з якогось питання.
Опонент — другий обов’язковий учасник суперечки. Це той, хто заперечує,  сумнівається в слушності тези, яку висунув пропонент.
Аудиторія — третій колективний учасник суперечки. Це не пасивні спостерігачі, а колектив, який має свої переконання, свої позиції з приводу питання, що обговорюється. До аудиторії звернено  усі аргументи пропонента  й опонента.
Суперечка за формою може бути дискусією, полемікою, диспутом або дебатами. Проходить в усній, письмовій формі: на сторінках періодики, у теле- і радіостудіях, у залах суду, на ток-шоу, під час політичних дебатів, в Інтернет-мережі (форуми, чати соцмереж). Буває науковою, політичною, літературною, мистецькою, юридичною, побутовою тощо.
Не дозволяйте маленькій суперечці зруйнувати велику дружбу (Далай Лама).
Без названия.jpg
Різновиди суперечки
Дискусія (від лат. discussio — дослідження, розгляд) — це публічна суперечка, мета якої полягає в з’ясуванні й порівнянні різних поглядів, у знаходженні правильного розв’язання спірного питання, обговорення певної проблеми або групи питань чи одного дуже важливого питання з метою досягнення істини.
Зверни увагу!
Дискусію можна також розглядати як своєрідний спосіб пізнання. Вона дозволяє краще зрозуміти те, що не є достатньо чітким і зрозумілим. Навіть якщо учасники дискусії не приходять до спільного висновку, усе ж таки взаєморозуміння між протилежними сторонами посилюється. Безпосередня мета дискусії — це досягнення згоди між учасниками суперечки стосовно проблеми, що обговорюється.
 
Дискусія  ведеться за певними правилами і за згодою її учасників. Тема дискусії формулюється заздалегідь або до початку дискусії. Учасники її почергово висловлюють свої положення, думки, спростування, у результаті чого дискусія набуває логічного, зв’язного характеру.

Мовні засоби дискутування мають бути прийнятними для всіх учасників дискусії, толерантними. Використання непередбачуваних засобів осуджується й може зупинити дискусію без висновків і завершення її. У зв’язку з цим застосування некоректних прийомів, спрямованих на обдурювання співрозмовника, у такій суперечці заборонене. У протилежному випадку дискусія може припинитися, і виникне конфліктна ситуація.
Полеміка (від грецьк. polemikos — ворожий, войовничий) — це суперечка, у якій є конфронтація, протистояння, протиборство сторін, ідей і думок. У зв’язку з цим її можна визначити як боротьбу принципово протилежних думок з якогось питання, як публічну суперечку з метою захисту, відстоювання свого погляду і спростування протилежного.
Зверни увагу!
Між полемікою та дискусією суттєва різниця.  Якщо учасники дискусії або диспуту, відстоюючи протилежні думки, намагаються дійти згоди, якоїсь єдиної думки, знайти спільне рішення, установити істину, то мета полеміки  зовсім інша. Тут потрібно отримати перемогу над супротивником, відстояти й захистити свою власну позицію. Прийоми, які застосовуються в полеміці, повинні бути коректними, однак на практиці в подібних суперечках часто застосовуються також некоректні прийоми.
Диспут (від лат. disputo — досліджую, сперечаюсь) — це заздалегідь підготовлена й проведена в певний час на обрану тему (наукову, політичну, літературну тощо) публічна суперечка між попередньо визначеними опонентами. Тема обирається така, яка містить у собі складну проблему, різні тлумачення або різновекторні шляхи її розв’язання. Саме тому не менше двох промовців повинні опонувати один одному, щоб усебічно висвітлити проблему і знайти шляхи її вирішення.
Характерні ознаки диспуту такі: 
 
  • це завжди публічна суперечка. Предметом диспуту як публічного обговорення виступає наукове або суспільно важливе питання;
     
  • організаційні форми диспуту можуть бути різноманітними: обговорення дисертації, публічний захист тез тощо;
     
  • на відміну від дискусії, диспут не тільки з’ясовує підстави, а й виявляє позиції сперечальників.
  • Дебати  (від франц. Debate — сперечатися) — це суперечки, які виникають під час обговорення доповідей, виступів на зборах, засіданнях, конференціях  тощо.

    Мета дебатів — визначення ставлення учасників обговорення до спільних для всіх тез виступу, представлення своїх ідей, поглядів, концепцій, програм, свого бачення розв’язання важливих державних, громадських проблем на противагу іншій стороні (учаснику) дебатів.
    Джерела:
    Вебсайт: http://studfile.net/(дата звернення 19. 11. 2020).
    Українська мова (рівень стандарту) : підруч. для 10 кл. закл. загальн. середн. освіти / Олександр Авраменко. — К. : Грамота, 2018. — 208 с. : іл.
    Ораторське мистецтво : навч.-метод. посіб. / авт.-уклад. : І. М. Плотницька, О. П. Левченко, З. Ф. Кудрявцева та ін. ; за ред. І. М. Плотницької, О. П. Левченко. – 2-ге вид., стер. – К. : НАДУ, 2011. – 128 с