Теорія:

Що таке текст
Оратор повинен вичерпати тему, а не терпіння слухачів (Вінстон Черчилль).
У важкі хвилини слово може бути зброєю, набагато могутнішою за тисячі гармат. Для того, щоб це сталося, слово потрібно «вплести» в особливу тканину — текст. Адже саме в тексті влучне слово набуває чудодійних властивостей, грає всіма барвами свого значення. Тому для досягнення успіху оратору потрібно велику увагу звернути саме на текст.
Текст (від лат. textus — тканина, сплетіння, з'єднання; похідні слова — текстиль, текстура) виникає й існує тільки у процесі спілкування; це група речень, розміщених у певній послідовності й пов'язаних між собою спільною темою та ідеєю.
Крім змістового зв'язку, речення в тексті скріплюються лексично й граматично за допомогою різноманітних мовних засобів: повторюваних слів, спільнокореневих слів, особових і вказівних займенників, синонімів, антонімів,  сполучників тощо.
Текст може бути у формі монологу чи  діалогу, усним і письмовим, підготовленим і непідготовленим (спонтанним), призначеним для однієї людини чи для великої аудиторії. Для логічного розгортання думки текст повинен мати тему й ідею.
Тема тексту — те, про що в ньому розповідається, повідомляється.
 
Ідея тексту — те, до чого текст закликає, від чого застерігає; думка, яку автор хоче до нас донести.
 
Заголовок  може відображати тему або ідею тексту.
Речення в тексті містять «відоме» (тему) й «нове» (рему). Новою інформацією є пояснення твердження, доповнення інформації, аргументи до тези. «Нове» в попередньому реченні стає «відомим» у наступному.
Зверни увагу!
Основні ознаки тексту:
  • зв'язність (розташування речень у певній послідовності, що відображає логіку розвитку думки від тези до висновку; кожне наступне речення доповнює й продовжує попереднє);
     
  • комунікативність (текст створюють з метою інформувати);
     
  • членованість (текст  членується на речення, абзаци, параграфи, розділи, частини тощо);
     
  • інформативність (текст містить у собі якусь інформацію).
Зверни увагу!
Аналізуючи текст або його частини, користуйся правилом «Що? Де? Коли?».  «Що?» — об'єкт, про який мовиться. «Де?»  — його місцезнаходження, походження. «Коли?» — час народження, виникнення, утворення, появи.
Багато говорити й багато сказати — це не одне й те саме (Софокл).
Будова (композиція) тексту
Класичною структурою тексту вважається така, що складається зі вступу, основної частини, висновку. Цю структуру  мають інформаційна, мотиваційна, інавгураційна промова, доповідь. Привітальна, торгова промова вирізняються  вільною композицією, яка багато в чому визначається ситуацією й адресатом.
Зверни увагу!
Те, що дається на початку чи наприкінці повідомлення, запам'ятовується й засвоюється найкраще. Так працює  психологічний закон «краю».   Тому важливо продумати зміст вступу й висновку.
Завдання вступу — підготувати слухачів до сприйняття теми. Тож варто відразу привернути увагу аудиторії. Для цього існує чимало способів: цікавий чи навіть несподіваний приклад; притча, прислів'я, приказка, крилатий вислів, цитата; розповідь  про події, що мають відношення до теми виступу; запитання, що спонукають слухачів до активної розумової діяльності.

У вступі формулюється теза — думка, яку треба довести.
Мета основної частинирозкрити основні положення теми; аргументувати  погляди; довести їхню правильність; зробити висновки.
Висновок повинен бути коротким, стислим. У ньому, як правило, підбиваються підсумки  сказаного, робляться узагальнення; коротко повторюються основні положення, підкреслюється головна ідея й важливість для аудиторії розглянутої теми; намічаються шляхи  розвитку висловлених думок; ставляться нові задачі, окреслюються перспективи, звучить запрошення  висловити свою думку, посперечатися.
Зверни увагу!
Важливою складовою тексту є аргументи. Їх поділяють на два види:
  • аргументи до документів  — факти, отримані шляхом спостереження, досвіду, цифровий чи статистичний матеріал, документи, доведені положення  тощо. Вони націлені на те, щоб довести, тобто установити істинність тези;
     
  • аргументи до людини  — посилання на висловлення, думки  авторитетних людей: учених, письменників, суспільних діячів, фахівців; привертання уваги до переваг і недоліків, смаків опонента. Вони мають на меті  переконати — зробити слухачів однодумцями, посилити впевненість, що істинність тези доведена.

    Основа переконливості мовлення — доказовість, але важливу роль відіграє риторична майстерність: пафос, манери, голос, упевненість у неспростовності суджень.
Джерела:
Бурлачук Л. Ф., Келесі М. Про критерії розвитку особистості // Вісник Київського університету. Серія: Соціологія. Психологія. Педагогіка. — Вип. 2. — К., 1996. — С. 90—93.
Возняк Л. С. Психологічні особливості професійної підготовки майбутніх спеціалістів до управлінської діяльності: Автореферат дис. канд. пси-хол. наук. — К., 2000. — 19 с.
Українська мова (рівень стандарту) : підруч. для 10 кл. закл. загальн. середн. освіти / Олександр Авраменко. — К. : Грамота, 2018. — 208 с. : іл.
Українська мова: (рівень стандарту): підручник для 10-го класу закл. заг. серед. освіти / О. В. Заболотний, В. В. Заболотний. — Київ: Генеза, 2018. — 192 с.