
Початки словництва в Україні сягають ХVI ст., коли вийшов друком перший словник — «Лексисъ ...» Лаврентія Зизанія (Вільно, 1596). У пам’ятці — 1061 словникова стаття.


Першим словником сучасної української мови вважається словничок, доданий І. П. Котляревським до його поеми «Енеїда». Тож І. П. Котляревський є зачинателем не тільки нової української літератури, а й нової української лексикографії.

Серед відомих українських словників можна назвати працю Бориса Грінченка «Словник української мови». Він з’явився в Києві в чотирьох томах. Автор працював над ним 2 роки (1907 — 1909 рр.). Але вже через 49 років словник знову перевидали. Він налічує 70 000 слів української мови, як літературної, так і народної. Це видатний словник початку ХХ століття. Для його створення письменник використовував художній матеріал, фольклорні джерела, інші словники та роботи журналістів «Київської старовини».

Найвищим досягненням сучасної української лексикографії стало видання одинадцятитомного «Словника української мови» — першого тлумачного словника нашої мови, найповнішого й найбагатшого зібрання її лексики та фразеології. Його укладено науковими співробітниками Інституту мовознавства імені О. Потебні АН України (за редакцією І. Білодіда). У 2001 році вийшов «Великий тлумачний словник сучасної української мови» (укладач і головний редактор В. Т. Бусел), що містить близько 170 тисяч слів та словосполучень, у тому числі й ті, що увійшли в українську літературну мову протягом останнього десятиліття. Спеціально для учнів видано «Короткий тлумачний словник української мови» (1978) за редакцією Л. Л. Гумецької.
Джерела:
Ковтун Л. С. Питання східнослов’ян. лексикографії XI — XVII ст. К., 1979 (дата звернення 09. 08. 2020).
Німчук В. В. Староукр. лексикографія в її зв’язках з рос. та білоруською. К., 1980 (дата звернення 09. 08. 2020).
Є. Баїкін. Словники української мови від давнини до сучасності: вебсайт: http://oldconf.neasmo.org.ua/node/3028 (дата звернення 09. 08. 2020).