Словники відображають культуру мови народу. Вони є багатим джерелом її вивчення, зокрема правил написання, вимови, добору слова.
Не бійтесь заглядати у словник:
Це пишний яр, а не сумне провалля;
Збирайте, як розумний садівник,
Достиглий овоч у Грінченка й Даля.
М. Рильський.
Розділ мовознавства, що вивчає принципи систематизації слів та фразеологічних зворотів, укладання їх у словники, називається лексикографією (від гр. lexikos — словесний, словниковий і grapho — пишу).
Залежно від призначення словники поділяються на два типи: енциклопедичні й лінгвістичні.
В енциклопедичних словниках пояснюється зміст, характер і сутність предметів, явищ, понять. У них можна знайти лаконічні відомості про різні країни, народи, мови, визначні події, про видатних політичних діячів, учених, письменників, митців. Ці словники містять довідковий матеріал з усіх галузей знань. В енциклопедичних словниках уміщують також ілюстрації (фотографії, малюнки), картографічні матеріали, статистичні, хронологічні таблиці тощо.
Приклад:
«Українська радянська енциклопедія» (в 12 т., К., 1977 — 1985)
«Енциклопедія українознавства» (Львів, 1993-1994, 1 — 4-й томи на літери А — М)
Григораш Д. С. Журналістика у термінах і виразах (Львів, 1974)
«Енциклопедія українознавства» (Львів, 1993-1994, 1 — 4-й томи на літери А — М)
Григораш Д. С. Журналістика у термінах і виразах (Львів, 1974)
У лінгвістичних словниках пояснюється слово з погляду лексичного значення, походження, правопису, наголошення тощо.
Лінгвістичні словники можуть бути одномовними, двомовними, багатомовними. Одномовні поділяють на тлумачні, синонімічні, антонімічні, паронімічні, омонімічні, діалектні, історичні, довідково-лінгвістичні (етимологічні, фразеологічні, орфографічні, орфоепічні, словотворчі, словники труднощів).
У двомовних чи багатомовних (перекладних) лінгвістичних словниках подано переклади слів та фразеологізмів з однієї мови на іншу. Найпоширеніші двомовні перекладні словники, хоча є ї багатомовні.
Серед одномовних словників найбільш вагомими є тлумачні словники, в яких пояснюється значення слів, подаються їх основні мовні характеристики — граматичні ознаки, наголос, написання, розкриваються стилістичні можливості та деякі особливості сполучуваності з іншими словами.
У словниках іншомовних слів уміщуються слова, запозичені з різних мов. До слова подається інформація, з якої мови воно походить або які компоненти використані для його творення, та, що найголовніше, пояснюється значення цього слова. Різновидом є словники термінів (літературознавчі, медичні, кібернетичні тощо).
Зверни увагу!
Словники мови окремих письменників служать для систематизації й пояснення слів, уживаних письменником у його творах. Кожна
стаття ілюструється прикладами, які розкривають особливості індивідуального слововживання в художньому мовленні:
«Словник мови Шевченка» за ред. B. C. Ващенка (1964)
«Словник мови творів Г. Квітки-Основ'яненка» (Т. 1 — 3,1978 — 1979 pp.).
«Словник мови творів Г. Квітки-Основ'яненка» (Т. 1 — 3,1978 — 1979 pp.).
У словниках синонімів, антонімів, омонімів, паронімів розкриваються змістові й стилістичні зв'язки між словами та притаманні словам певних груп і рядів своєрідні значення й відтінки значень.
Орфографічні словники подають нормативне написання слів, мають велике значення для розвитку культури писемного мовлення.
Зверни увагу!
Колектив науковців Інституту мовознавства ім. О. О. Потебні створив великий (з реєстром до 114 000 слів) «Орфографічний словник української мови» (1975, 1977). Найновішим в українській лексикографії є «Орфографічний словник української мови» С. Головащука, М. Пещак, В. Русанівського, О. Тараненка (близько 120 тисяч слів), створений на основі 4-го видання «Українського правопису» (1993). Цей словник відображає сучасний стан розвитку всіх сфер літературної мови, включаючи й найновіші запозичення. У 2003 році вийшов «Великий зведений орфографічний словник української лексики» (укладач і головний редактор В.Т. Бусел), що враховує лексичний матеріал, представлений у майже всіх орфографічних, тлумачних, енциклопедичних, термінологічних, фахових, галузевих словниках, виданих в Україні у другій половині XX — у перші роки XXI століть.
Орфоепічні словники містять інформацію про літературну вимову та наголос слів, допомагають удосконаленню усного мовлення.
В етимологічному словнику пояснюється походження слів, розкривається їх первинне значення, історичний розвиток.
Фразеологічні словники вміщують насамперед цілісні звороти (фразеологізми, крилаті слова, ідіоми та ін.). Пояснюється значення стійкого сполучення слів, особливості вживання, походження, можливості варіювання в мовленні. Найповніше українська фразеологія представлена у двотомному «Фразеологічному словнику української мови» (1993), який охоплює близько 10 тисяч одиниць.
Зверни увагу!
З розвитком новітніх технологій словники з площини матеріальної перейшли в площину віртуальну. Інтернет дозволяє в будь-який момент скористатися словником, якщо він оцифрований. Найпопулярнішою енциклопедією є Вікіпедія (з'явилася 2001, поповнюється донині), опублікована різними мовами. Станом на 11 серпня 2020 року український розділ Вікіпедії містить 1 036 377 статей різної тематики; за цим показником українська Вікіпедія займає 17 місце серед усіх мовних розділів.
Список словників української мови
Словники України онлайн (веб-сайт, який містить лексикографічну інформацію про слова української мови)
Словник української мови (в 11 тт., АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980)
Словник фразеологізмів української мови (Білоноженко В. М., Гнатюк І. С., Дятчук В. В., Неровня В. Н., Федоренко Т. О. Словник фразеологізмів української мови / відповідальний ред. Винник В. О. - К.: Наукова думка, 2003. - 788 с.)
Онлайн-словники антонімів, омонімів, синонімів
Український багатомовний онлайн-словник Kyiv Dictionary (Київський словник)
Словник українських синонімів онлайн
Український багатомовний онлайн-словник Kyiv Dictionary (Київський словник)
Словник українських синонімів онлайн
Зверни увагу!
Повний перелік словників можна знайти за посиланням тут.
Джерела:
Ковтун Л. С. Питання східнослов’ян. лексикографії XI — XVII ст. К., 1979 (дата звернення 09. 08. 2020).
Німчук В. В. Староукр. лексикографія в її зв’язках з рос. та білоруською. К., 1980 (дата звернення 09. 08. 2020).
Німчук В. В. Староукр. лексикографія в її зв’язках з рос. та білоруською. К., 1980 (дата звернення 09. 08. 2020).
Є. Баїкін. Словники української мови від давнини до сучасності: вебсайт: http://oldconf.neasmo.org.ua/node/3028 (дата звернення 09. 08. 2020).