Словникова стаття — основна структурна одиниця будь-якого словника.
  
Словникова стаття складається з:
  • пояснюваного слова (заголовної одиниці, реєстрового слова, «чорного» слова (назва походить від кольору, яким виділяють слово)); 
  • тексту, що роз'яснює заголовну одиницю і описує її основні характеристики (граматичну, стилістичну);
  • тлумачення (може нумеруватися, якщо значень кілька);
  • ілюстрацій (цитати, вислови);
  • типу значення (пряме, переносне);
  • словотворчого  гнізда;
  • так званої «заромбової» частини (фразеологізми, до складу яких входить це слово);
  • біля слова ставиться цифра, якщо є омонім (ОКО 1, ОКО 2).
Заголовне слово подається у початковій граматичній формі (іменники у називному відмінку однини або множини, прикметники, займенники прикметникового відмінювання, порядкові числівники – у чоловічій формі називного відмінка, дієсловау формі інфінітива тощо).
У словникових статтях енциклопедичних словників, спеціальних  довідників  можуть подаватися різного типу схеми, креслення, малюнки, фотографії. Наведення такого матеріалу диктується специфікою видань.
Приклад:
РУКА́, и, жін.
 
1. Кожна з двох верхніх кінцівок людини від плечового суглоба до кінчиків пальців. Сидить батько кінець стола, На руки схилився (Тарас Шевченко, I, 1963, 25); Входила прачка. Заголені по лікоть руки, вогкі й червоні, звисали по обох боках (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 251); Пам'ятаю — його я маленьким брав на руки, співав про село (Володимир Сосюра, II, 1958, 446);  * Образно. Що скажуть, коли довідаються, що він, найлояльніший з лояльних, найпокірніший з покірних, вирвав її з рук справедливості? (Іван Франко, VI, 1951, 159);
//  Частина цієї кінцівки від зап'ястка до кінчиків пальців; кисть. — На, — сказала вона Чіпці, подаючи гроші правою рукою, а лівою зачиняючи скриню (Панас Мирний, I, 1949, 242); — Стій, Тимофію! — чорна рука Варчука лягла на білу кроківку. — Маю говорити з тобою (Михайло Стельмах, II, 1962, 132);
//  Кожна з двох передніх кінцівок мавпи;
//  Складова частина якого-небудь предмета, що зовнішнім виглядом або функцією подібна до верхньої кінцівки людини. Механічна рука опустила в атомний реактор ампулу з тонкою сталевою трубкою (Знання та праця, 9, 1970, 21).
Бити (вдаряти, вдарити) по руках — рукостисканням виражати згоду в чому-небудь, домовленість про щось. Вони [купці] по-приятельському віталися із знайомими персами та бухарцями, тисли їм руки і відразу починали прицінюватися, сперечатися, бити по руках і знов торгуватися, щоб виторгувати хоч зайвий гріш (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 52); Довго торгувалися [батьки], а потім на бичках-дволітках вдарили по руках (Михайло Стельмах, I, 1962, 59) (приклад лінгвістичного тлумачного Словника української мови: в 11 томах. — Том 8, 1977. — Стор. 899.).
Приклад:
280px-Euro_Series_Banknotes_(2019).jpg
Євро (латинською Euro, грецькою Ευρώ, кирилицею Евро) — офіційна валюта 19 з 27 країн Європейського Союзу, відомих як Єврозона. Використовується також в 6 інших європейських державах, загалом є рідною для понад 343 мільйонів європейців. Євро був запроваджений у 1999 році на заміну ЕКЮ, в готівковому обігу перебуває з 2002 року. Символ валюти: €, літерний код: EUR. Поділяється на 100 центів (часто їх називають євроцентами). В обігу перебувають монети номіналом 1, 2, 5, 10, 20, 50 євроцентів та 1, 2 євро і банкноти в 5, 10, 20, 50, 100, 200 та 500 євро. Центральний банк — Європейський центральний банк.
 
Євро не є єдиною валютою Європейського Союзу, оскільки не всі країни ЄС перейшли на нього. Всі країни — члени Євросоюзу мають право ввійти в Єврозону, якщо будуть відповідати певним визначеним вимогам згідно з економічними критеріями, а для всіх нових членів ЄС перехід на євро (раніше чи пізніше) є умовою вступу до союзу. Незважаючи на те, Євро є єдиною офіційною валютою усіх інституцій Європейського Союзу.
 
Сьогодні Євро є однією з основних резервних валют у світі, він займає друге місце за часткою валютних резервів, обсягами торгівлі на міжнародному валютному ринку і готівкового обігу (приклад енциклопедичного словника Вікіпедії).
Зазвичай слова розташовують за алфавітом, починаючи від першої літери. Потім звертають увагу на другу, якщо й другі збігаються, тоді — на третю і так далі (Аарон, абажур, абат, абетка). Хоча існують так звані зворотні словники.
У зворотних (інверсійних) словниках слова розташовані за алфавітом із їх кінця: а, боротьба, кульбаба, жаба, раба і так далі. Такі словники групують слова за морфемами — закінченнями, суфіксами, коренями, префіксами.
Зверни увагу!
У багатьох словниках біля реєстрового слова стоять умовні скорочення, що характеризують граматичну та стилістичну складові (рід, число, частина мови, сфера вживання, походження тощо).
Список умовних скорочень у словниках
алегор.— алегоричне
арх.— архаїчне
вульг.— вульгарне
давн.— давнє
див.— дивись
діал.— діалектне
докон.— доконаний
експрес.— експресивне
емоц.— емоційне
жарт.— жартівливе
ж. р.— жіночий рід
застар.— застаріле
згруб.— згрубіле
зменш.— зменшувальне
зневаж.— зневажливе
імен.— іменник
іст.—історичне                      
                                                  
канц.— канцелярське
книжн.— книжне
мин. ч.— минулий час
мн.— множина    
нар.— народне
недокон.— недоконаний
образн.— образне
обряд.— обрядове
перен.— переносне значення
піднес.— піднесене
поет.— поетичне
прикм.— прикметник
присл.— прислівник
прям.— пряме значення
ритор.— риторичне
розм.— розмовне
укр.— українське
                                                     
Джерела:
Вебсайт: https://uk.wikipedia.org/wiki (дата звернення 10. 08. 2020).
Вебсайт: http://sum.in.ua/s/ (дата звернення 10. 08. 2020).