Дієслово — самостійна частина мови, що означає дію або стан предмета й відповідає на питання що робити? що зробив? що робили? що робитимуть? що робила? та ін.
Приклад:
Прикрашати, сфотографував, піднімалися, конструюватимуть, декорувала.
Найчастіше дієслово в реченні  є присудком, хоча може виконувати роль  підмета,  додатка, означення, обставини.
Приклад:
Ми літуємо собі, аж поки за нами не приїжджають або ж не шлють телеграм із проханням вирядити додому. Хлопчаків і дівчат збирається більше послухати мій сон (Н. Бічуя). Господареві доводилося щоразу просити її сидіти на кухні (А. Багряна). Любить свій край — це для народу жити (В. Сосюра ).
Дієслово має п’ять форм: інфінітив, особове дієслово, безособове дієслово, дієприкметник, дієприслівник.
Знімок екрана 2021-06-29 194419.png
Дієслова мають вид — доконаний (що зробити?) і недоконаний (що робити?): лишати — лишити, одержувати — одержати, скакати — скочити.
Особові дієслова бувають дійсного способу (час — теперішній, минулий, майбутній), умовного (їх уживають з частками б і би лише у формі минулого часу) і наказового.
Приклад:
Гостює, гостював, гостюватиме, гостював би, хай гостює.
Дієслова змінюються за особами (1-а, 2-а, 3-я особи) і числами (однина, множина): ношу, носимо, носиш, носите, носить, носять.
У формі однини минулого часу визначаємо рід: піднімався, піднімалася, піднімалося.
Дієприкметники бувають активні й пасивні, теперішнього й минулого часу. Вони змінюються за родами, числами й відмінками, як прикметники.
Зверни увагу!
Розрізняють безособові дієслова й безособові форми на -но, -то.

Безособові дієслова  позначають стан людини чи природи (лихоманить, смеркає), а безособові форми на -но, -торезультат дії або дію без вказівки на виконавця (виконано, вишито).
Джерела:
Заболотний О. В.  Українська мова : (рівень стандарту) : підруч. для 11-го кл. закл. заг. серед. освіти / Олександр Заболотний, Віктор Заболотний. – Київ : Генеза, 2019. – 240 с.
Авраменко О. Українська мова (рівень стандарту) : підруч. для 11 кл. закл. загальн. середн. освіти / Олександр Авраменко. — К. : Грамота, 2019. — 208 с. : іл