Теорія:

Антонімами називають протилежні за значенням слова. Вони належать до однієї частини мови, мають однакове стилістичне забарвлення й переважно різнокореневі, хоча бувають і однокореневі.
Приклад:
Рівний — кривий, почати — завершити, добро — зло, тоненький — товстенький, високо — низько, під — над, складати — розкладати.
Зверни увагу!
Якщо слово багатозначне, до кожного значення (прямого чи переносного) можна підібрати антонім.

Сухий — мокрий (одяг), сухий — свіжий (хліб), сухий — емоційний (виступ).
У поетичній мові можлива контекстуальна антонімія, коли слова набувають протилежних значень лише в певному реченні (контексті).

Таке явище — основа антитези (стилістичної фігури, у якій протиставляються характери, вчинки, думки персонажів).
Приклад:
Моя любов чолом сягала неба, а Гриць ходив ногами по землі (Л. Костенко). Ситий голодного не розуміє (Нар. творчість).
На поєднанні двох несумісних, контрастних понять в одному поетичному образі побудовано таку стилістичну фігуру як оксюморон.
Приклад:
Холодний вогонь, жорстоке милосердя. Мовчання хай звучить (О. Матушек). Як без Тичини тиша громом вибухає! (І. Драч)
Стилістичні функції антонімів: контрастність, підсилення емоційності, образність.
Зверни увагу!
Антонімами можуть бути не лише лексеми, а й фразеологізми.

Занепадати духом — тримати хвіст бубликом; крапля в морі — як піску морського.