Теорія:

Пароніми — це слова, близькі за звучанням і будовою, але різні за значенням.
Приклад:
Громадський — громадянський, годівниця — годувальниця, геройський — героїчний.
Пароніми здебільшого використовують у публіцистичному, розмовному, художньому стилях. Недостатня увага до лексичних значень паронімів є джерелом стилістичних і логічних помилок, оскільки такі слова часто вживають одне замість іншого.
Приклад:
Адреса — адрес, компанія — кампанія, лепський — кепський.
Використання паронімії зі стилістичною метою в одному контексті називається парономазією.
Приклад:
Ти там — моя русява Русь, ти там — русява Русь (В. Стус).
Накрила греків піна бурунів.
І, пошпурлявши волею стихій,
кудись прибило к матері лихій.
Лиш завдяки прихильності Паллади,
бо був би греку тут кінець балади (Л. Костенко).
Змішування паронімів створює комічний ефект, тому їх використовують у каламбурах.
Приклад:
Як за поріг, так і за пиріг (Нар. творчість).