Теорія:

Стилістична роль займенників
У художньому стилі, фольклорі використовують варіантні форми займенників: тії, цяя, такії, отеє, оції, жоднії, усяк.
Приклад:
Швидко полине тоді тая гучная зграя далеко шляхами-тернами (Леся Українка).
Також поширеним стилістичним засобом є форми на тім, на цім (від на тому, на цьому).
Приклад:
Раз у бабусі Шелестихи я на тім тижні гостював (Л. Глібов).
Стилістична роль числівників
Стилістичні функції числівників не вирізняються розмаїттям, вони активно вживаються в усіх стилях мови. В офіційно-діловому й науковому числівники вводять для констатації дати, кількості чи тривалості чогось.
Приклад:
Голова зборів — перший заступник міністра інфраструктури. Другий закон Ньютона стверджує: в інерційних системах відліку прискорення, якого набуває матеріальна точка, прямо пропорційне силі, що його викликає, і не залежить від її природи, збігається з нею за напрямком і обернено пропорційне масі матеріальної точки (З підр.).
У художніх творах,  у розмові числівники також називають кількість, тривалість, час, вік, допомагають розкрити задум автора, підкреслити важливість моменту.
Приклад:
Мені тринадцятий минало, я пас ягнята за селом (Т. Шевченко). Мій перший вірш написаний в окопі (Л. Костенко).
Стилістична роль службових частин мови
Службовим частинам мови належить важлива стилістична функція: вони допомагають увиразнити мовлення, додати відтінків значення. Залежно від стилю прослідковується певна диференціація прийменників та сполучників.
Приклад:
Для офіційно-ділового та наукового стилів характерні прийменники  унаслідок, у зв’язку з,  згідно з, відповідно до,  стосовно, залежно від,  з метою, у питанні; сполучники   зважаючи на те що, унаслідок того що, завдяки тому що, з того часу як.
 
Для розмовного та художнього стилів — паки, позаяк, опріч, неначебто, мовбито, побіля, з-поміж, насупроти, побіч.
Службові частини мови теж можуть утворювати синонімічні ряди й бути стилістично нейтральними й стилістично маркованими.
Приклад:
Наче — ніби, мов, немов, немовбито, як, буцім, буцімто.
Стилістичні функції прислівників
Прислівники можуть надавати мовленню різних відтінків значення, підкресленої емоційності через повтор, у складі фразеологізмів, вживання суфіксів емоційної оцінки.
Приклад:
А вже світає. Сумно, сумно, сумно... (Л. Костенко) Не буди лихо, поки тихо (Нар. творч.). Я тобі коротенько скажу: я тебе люблю й женитись на тобі хочу (І. Котляревський).