Теорія:

Синтаксичні синоніми
Синтаксичні синоніми — це словосполучення чи речення,  що мають спільне граматичне значення, але відрізняються смисловими відтінками, а іноді й лексичними можливостями. Такі речення в тексті взаємозамінні.
Приклад:
Різко пахне дим від багать. Різко пахне димом від багать. Дим від багать пахне різко. Я сумую. Мені сумно. Сумно мені.
Для синтаксису характерна розвинена синонімія стилістичних можливостей. Ту ж саму думку можна висловити різними способами залежно від стилю та жанру мовлення. Певні словосполучення й звороти властиві лише для одного чи двох стилів мовлення.
Приклад:
Брати не змогли домовитись. Розмова між братами ні до чого не привела. Двостороння зустріч між представниками однієї сім'ї не була конструктивною.  Сторони сімейного конфлікту не досягли консенсусу.
Зверни увагу!
Для наукового мовлення властиві складнопідрядні речення з обставинними часу, причини, наслідку, для офіційно-діловогопрості ускладнені речення. У розмовному часто вживають неповні ситуативні речення, тому що спілкування проходить у формі діалогу. Найбільш різноманітні засоби — у художньому та публіцистичному стилях.
 
Науковий: Настурцію лікарську  зрізають часто, поки не з'являться пагони з квітками.
Офіційно-діловий: На будинках, де працюють ради та їх виконавчі комітети, піднімається Державний Прапор України.
Публіцистичний: Нобелівська премія — відзнака, яка не має собі рівних ані за світовим авторитетом, ані за щедрістю.
Художній: Біля містка стояла підвода, запряжена парою гладких коней, а на ній сторч стояли три бочки, накриті ряднами.
Розмовний: — О котрій годині завершилася зустріч? — Об одинадцятій.
Порядок слів у реченні
В українській мові порядок слів у реченні вільний. Однак існує кілька загальних правил: підмет стоїть перед присудком, узгоджене означення — перед означуваним словом, неузгодженепісля означуваного слова. Додаток стоїть після присудка. Обставина може займати будь-яке місце.
 
Такий порядок зветься прямим.
Приклад:
Лисиця задріботіла передніми лапами, замолотила хвостом по землі й лягла (Г. Тютюнник).
Порядок слів у словосполученні постійний: узгоджуване слово вживають перед головним (чисті сторінки, у нашім краї), обставину часу й способу дії також ставлять перед головним словом (учора приїхав, тихо розмовляли).
 
Якщо такий порядок порушено, можемо говорити про інверсію — непрямий, зворотний порядок слів.
Приклад:
У словосполученнях: сторінки чисті, у краї нашім, приїхав учора, розмовляли тихо.
У реченнях: Ой приїхав з України козак молоденький (Нар. творчість). Насняться мені сни солодкі з калиною (І. Драч).
Зверни увагу!
Зворотний порядок характерний для художнього стилю, фольклору (козак молоденький, море хиткеє). Для офіційно-ділового й наукового властивий прямий порядок. Зміни за певних умов є усталеною нормою відповідного стилю: липа звичайна, евглена зелена — у біології. 
Порядок слів та інтонація збагачують мовлення різними експресивними відтінками. Інверсію вживають, щоб виокремити найважливіше слово в повідомленні. Зазвичай це слово ставлять у кінці або на початку речення.
Приклад:
До нас їде інспекція. Інспекція їде до нас. Їде до нас інспекція.