Чергування \(І\) — \(Й\)
І пишемо:
- Між приголосними: Тихін і Марія, мисливець і рибалка. П і П, П і П.
- При зіставленні, протиставленні понять: мати і батько, війна і мир. О і П, О і П.
- Якщо наступне слово починається на й, ї, є, ю, я: Марта і Йосип, Дмитро і Ярина, кедри і ялини. О і Й, О і Я.
- На початку речення перед приголосними та після розділових знаків: І вечір тихо опускався на землю. І П... . Усе лягло спочивать: і люди, і птахи, і звірі. П: і П, і П, і П.
Й пишемо:
- Між голосними, крім випадків, коли наступне слово починається на й, ї, є, ю, я: калина й ожина, АЛЕ: дикобрази і єноти. О й О, О і Є.
- Між голосним і приголосним, крім випадків, коли наступне слово починається на й, ї, є, ю, я: привезли й посадили, АЛЕ: Ольга і Йосип. О й П; О і Й.
Зверни увагу!
Можливі паралельні форми слів: імення — ймення, імовірність — ймовірність, іти — йти, ідеться — йдеться.
У значенні І вживається сполучник ТА. Його доцільно використовувати тоді, коли в реченні вже є І, Й: Петро й Михайло швидко зібралися та поїхали з міста.
Чергування \(З\) — \(ІЗ\) — \(ЗІ\) \((ЗО)\)
З вживаємо:- Перед голосним незалежно від закінчення попереднього слова: аркуш з альбому. П з О.
- Між голосними: пироги з ожиною. О з О.
- Перед приголосним (крім с, ш) чи сполученням приголосних на початку слова, якщо попереднє слово закінчується голосним: змагалися з футбольною збірною району, промовити з притиском. О з П.
ІЗ вживаємо в таких випадках:
- Переважно перед свистячими й шиплячими (з, с, ц, ч, ш, щ): кросівки із шнурівкою, повернувся із щоденником. О з Ш.
- Між групами приголосних: піаніст із Братислави; зустріч із приятелями. П із П.
ЗІ вживаємо в таких випадках:
- Перед сполученням приголосних, якщо початковими виступають з, с, ч, ц, ш, щ незалежно від закінчення попереднього слова: скинув зі столу. П із П.
- ЗО як варіант прийменника ЗІ виступає при числівниках два, три або займеннику мною: зо дві сотні, зо мною.
Зверни увагу!
Слід розрізняти написання прийменника із і збіг сполучника і та прийменника з.
Тоді Пірат, що спав біля діда на траві, схоплювався спросоння, тікав у любисток і з переляку гавкав уже звідти на діда (О. Довженко).