Теорія:

Правила милозвучності української мови
Українську мову недарма називають солов'їною й співучою.  Звуки в ній  завжди  поєднуються так, щоб вимову ніщо не ускладнювало. Одна з найважливіших умов милозвучності мови: слова можна розібрати й відділити одне від одного в процесі мовлення.
Мелодійність мови досягається завдяки певним правилам:
  • Уникаємо збігу голосних. Таке в українських словах допускається лише на межі префікса і твірної основи:  наодинці, виорав, неуважний.
     
  • Уникаємо важкого для вимови збігу приголосних: користь — корисний, сердечний — серце, виїзд — виїзний.
     
  • Якщо доводиться вибирати між збігом голосних і збігом приголосних, то насамперед усуваємо збіг голосних (хай навіть при цьому виникне збіг приголосних): жити в природніх умовах, ходжу в старому одязі.
 
Зверни увагу!
Надалі користуватимемось такими умовними позначками: П — будь-який приголосний звук, О — будь-який голосний звук.
Чергування У — В
В українській мові чергуються як прийменники у, в, так і префікси у-, в- у словах.
 
У пишемо:
  • На початку речення, якщо наступне слово починається на приголосний: У нашому місті проходить фестиваль народної пісні. У П... .
     
  • Між двома приголосними: ходив у чоботях, лазив у болоті, наш учений. П у П.
     
  • Після розділових знаків (тире, двокрапки, коми, крапки з комою, трикрапки, дужок тощо) незалежно від того, як закінчується попереднє слово: 1. Ясен, дуб, береза — усі ці дерева ростуть в українських лісах. О — у... . 2. Усюди лунає наша пісня: у лісах, у горах, у містах і селах.  У... : у П ..., у П ..., у П ... .
     
  • Якщо наступне слово починається на приголосні в, ф, буквосполучення св, хв, льв, тв, рв, зв тощо, незалежно від того, як закінчується попереднє слово: побували у Львові, написано у творі, гуляти у рваних джинсах. О у Льв... , тв..., рв... .
В  пишемо:
  • На початку речення перед голосним: В Одесі сьогодні чудова погода. В О... .
     
  •  Між голосними: полетіли в Австрію, стрибнула в озеро. О в О.
     
  • Після голосного перед більшістю приголосних ( крім в, ф, буквосполучень св, хв, льв, тв, рв, зв): заблукали в лісі, увімкнути світло в кімнаті, прийшли вперше, відомі вчені. О в П.
Зверни увагу!
Чергування НЕ відбувається:
 
У словах іншомовного походження: увертюра, ультиматум.
  
 У власних назвах:  Урал, Ужгород, Угорщина, Владивосток, Владислав, Володимир. АЛЕ: Україна — Вкраїна (у віршах, піснях).
 
У словах, що вживаються лише з У або В: влада, взаємини, власний, властивість, вплив; увага, ударник, узбережжя, указ, умова, установа, уява.
 
Можливі паралельні форми слів: учений — вчений, увічливий — ввічливий, увібрати — ввібрати, указати — вказати,  учора — вчора, улітку — влітку, угору — вгору, удома — вдома.
 
  
Інколи чергування У — В розрізняє значення слів:
 
вправа (завдання) — управа (керування, правління);
вступ (початок) — уступ (виїмка, що нагадує східці);
вдача (характер) — удача (везіння, фортуна);
вклад (грошова сума в банку; внесок) — уклад (порядок, договір).