Вимова приголосних звуків
Для української мови характерна виразна вимова приголосних звуків, зокрема дзвінких. Вони завжди вимовляються чітко. Особливо в кінці складу та слова й перед голосними: стежка [сте́жка], виріб [ви́р'іб], дружина [дружи́на]. Але бувають випадки, коли звуки важко відрізнити один від одного.
Що таке уподібнення приголосних і коли воно відбувається
У процесі мовлення один приголосний стає схожий за звучанням на інший, тобто зазнає впливу сусіднього звуку. Таке явище називається уподібненням.
Приклад:
Слово \(боротьба\) пишемо з літерою \(т\) (боро\(т\)ися), а вимовляємо й чуємо \([бород'ба́]\), бо глухий \([т']\) уподібнився під впливом дзвінкого \([б]\) до \([д']\).
Зверни увагу!
Сумнівний приголосний можна легко перевірити. Для цього треба змінити слово чи дібрати спільнокореневе, аби після неясного приголосного з'явився голосний: ка\(з\)ка, бо ка\(з\)очка; дьо\(г\)тю, бо дьо\(г\)оть; ні\(г\)ті, бо ні\(г\)оть.
Та в деяких випадках слід користуватися словниками: во\(к\)зал, баске\(т\)бол, я\(к\)би.
Та в деяких випадках слід користуватися словниками: во\(к\)зал, баске\(т\)бол, я\(к\)би.