Державна мова — українська
Офіційна мова — мова, якій у певній державі, країні чи міжнародній організації надано спеціального статусу. Уживання офіційної мови обов'язкове в документах, в органах законодавства, державного управління, судочинства, у закладах освіти, науки, культури тощо.
Для мови, визнаної офіційною в певній державі (країні), використовують також термін «державна мова».
Як правило, це мова, якою зобов'язані послуговуватися урядові та інші офіційні установи у своїй документації (законах, указах, актах, листуванні тощо).
Зверни увагу!
В Україні державною мовою є українська мова. Їі статус закріплено у статті 10 Конституції України: «Державною мовою в Україні є українська мова. Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України».
Українська мова належить до давньописемних мов із тисячолітньою писемною традицією. Вона входить до тридцятки найпоширеніших мов світу, нею розмовляють не тільки жителі України, а й мільйони українців за межами країни.
Українська мова належить до давньописемних мов із тисячолітньою писемною традицією. Вона входить до тридцятки найпоширеніших мов світу, нею розмовляють не тільки жителі України, а й мільйони українців за межами країни.
Мова — засіб спілкування
Мова як система знаків є найвагомішим, найважливішим здобутком людства. Саме завдяки мові ми обмінюємось інформацією, допомагаємо один одному, навчаємо й навчаємось, будуємо й творимо, тобто спілкуємось. Зверни увагу!
Мова — це сукупність лексичних, словотворчих, синтаксичних, граматичних засобів.
Мовлення — реалізація, застосування цих засобів у процесі спілкування. Тому виділяють два види мовленнєвого спілкування: усне (говоримо, слухаємо) і писемне (читаємо, пишемо).
Відповідно, є такі види мовленнєвої діяльності: аудіювання (слухання і розуміння тексту повідомлення), говоріння, читання, письмо.
Крім того, мовлення може бути виражене за допомогою слів (вербальне) і виражене за допомогою знаків (невербальне): музичні твори, картини, жести, дорожні знаки, сигнали світлофора, позначки на товарах, математичні знаки.
Мовлення — реалізація, застосування цих засобів у процесі спілкування. Тому виділяють два види мовленнєвого спілкування: усне (говоримо, слухаємо) і писемне (читаємо, пишемо).
Відповідно, є такі види мовленнєвої діяльності: аудіювання (слухання і розуміння тексту повідомлення), говоріння, читання, письмо.
Крім того, мовлення може бути виражене за допомогою слів (вербальне) і виражене за допомогою знаків (невербальне): музичні твори, картини, жести, дорожні знаки, сигнали світлофора, позначки на товарах, математичні знаки.
Мовлення відбувається за певної ситуації спілкування, на яку впливають умови, час, ставлення до співрозмовника, тема і мета спілкування.
У процесі обміну інформацією беруть участь двоє: адресат і адресант.
Адресат — той, до кого ми звертаємось.
Адресант — той, хто звертається до адресата в усній чи писемній формі ( при розмові, у листуванні).
Спілкування двох людей називається діалогом.
Висловлення однієї людини називається монологом.
Спілкування кількох людей називається полілогом.
Висловлення кожного з мовців називають реплікою.
Джерела:
Офіційна мова. веб-сайт: URL: https://uk.wikipedia.org/wiki/Офііційна_мова/ (дата звернення 04.07. 2019).