На письмі пряма мова оформлюється за такими правилами:
1. Слова автора стоять перед прямою мовою — після них ставиться двокрапка, а пряма мова береться в лапки і пишеться з великої літери. У кінці речення ставиться потрібний за змістом розділовий знак: знак оклику, знак питання, три крапки:
А:«П (!?)» Пророчо звучать слова Кобзаря: «І чужого научайтесь, і свого не цурайтесь...»
2. Пряма мова стоїть перед словами автора — вона береться в лапки, після неї ставиться кома (знак питання, знак оклику, три крапки) і тире. Слова автора пишуться з малої букви:
«П», — а. «Хай він б'ється», — хан хитрує і до князя шле посла (О.Олесь).
3. Пряма мова розірвана словами автора, то на початку і в кінці прямої мови ставляться лапки. Інші розділові знаки ставляться так:
а) «П, — а, — п». «Еге, — догадалась Катря, — це ж у нас дитина знайшлася» (С. Васильченко).
б) «П!? — а. — П...» «Прокинулась? — одказала баба. — Буде тобі забавка — будеш мати кого глядіти... » (С. Васильченко).
в) «П! — а: — П!» «Я чув про це, — сказав він і додав: — А хто не чув!»
4. Слова автора розірвані прямою мовою, то розділові знаки ставляться відповідно до наведених нижче схем.
а) А : «П», — а. Гриць подумав:«Отут відпочину», — і розстелив рядно під деревом.
б) А : «П!» — а. На все поле лунало: «А щоб тобі, Сивий!» — то хлопченя сусідське бичка впустило.
в) А: «П?» — а. Його непокоїло, коли діти на питання: «Яким ти хочеш вирости?» — відповідали егоїстично (За І. Цюпою).
в) А : «П…» — а. Мріялося Денискові : «Зараз би морозива цілу коробку...» — і від задоволення мружились очі.