Теорія:

В українській мові при звертанні слід послуговуватися кличним відмінком. Кличний відмінок властивий тільки іменникам чоловічого і жіночого  роду в однинісестро, земле, Наталю, Батьківщино, пане, коню, соловейку, Антоне
Іменники середнього роду й іменники у множині цієї форми не мають (виняток – панове): море, сонце, поле, небо, люди, студенти, друзі.
Зверни увагу!
Не мають кличної форми займенники та прикметники. При потребі у звертанні використовується називний відмінок однини чи множини:  Кохана! Підійди, будь ласка.  Мила, ходімо. Дорогі, дякую.
Якщо звертання складається з двох слів, то прикметники та займенники у його складі також мають форму називного відмінка: шановний пане, зіронько моя.
 У кличному відмінку однини іменників жіночого роду і деяких іменників чоловічого роду треба вживати закінчення:
-о (основа іменників закінчується на твердий приголосний): Ірино, Миколо, книго, мамо, старосто;
-е (основа іменників закінчується на м'який приголосний, на шиплячий і на -р): доле, душе, судде, Катре;
-є (після голосного й апострофа): Докіє, мріє, надіє, редакціє, а також Іллє;
-ю (деякі пестливі іменники): Галю, Ганнусю, Катрусю, доню, матусю.
Іменники чоловічого роду утворюють кличний відмінок за допомогою закінчень -у, -ю, -е.

На  -у закінчуються іменники твердої групи (основа закінчується на твердий приголосний, зокрема, із суфіксами -ик, -ок, -к), власні імена з основою на г, х, к і деякі іменники з основою на шиплячий (крім ж): Генріху, Ульріху, дядьку, хлопчику, козлику, равлику, читачу, товаришу.

Закінчення -ю мають іменники м'якої групи (основа закінчується на м'який приголосний і деякі іменники з основою, що закінчується на -р): Юрію, Василю, Валерію, Григорію, Сергію, Дунаю, краю, князю, володарю, гаю, бійцю, знавцю, каменю, кобзарю, лікарю.

На -е закінчуються:
  • іменники твердої групи (основа закінчується на твердий приголосний): Києве, Львове, Харкове, Доне, Дніпре, Мироне, Степане, майоре, друже, козаче, отамане, парубче;
  • частина іменників м'якої групи на -ець: женче — від жнець; хлопче — від хлопецьшевче — від швець;
  • іменники мішаної групи: пісняре, газетяре, стороже, тесляре, Довбуше.