Звертання можуть стояти на початку речення, у середині та в кінці. На письмі звертання виділяємо комами. На початку речення, залежно від інтонації, звертання може виділятися і знаком оклику — тоді наступне слово пишемо з великої букви. Якщо звертання стоїть у середині речення, то коми ставимо з обох сторін.
Звертання вимовляються з окличною інтонацією, особливо на початку речення. У вимові перед звертанням паузи звичайно немає, є пауза тільки після нього.
Звертання вимовляються з окличною інтонацією, особливо на початку речення. У вимові перед звертанням паузи звичайно немає, є пауза тільки після нього.
Приклад:
«Хлопці! Геть його з дороги! Хай так дуже не мудрує!».
«Бачте, — крикнув, — що за птиця! Чи не встав би ти, небоже?».
Та чого там, люди добрі, за новинками впадати? ( З творів Лесі Українки)
Займенники ти, ви у будь-якому відмінку до групи звертань не входять, їх відділяємо комами.
Приклад:
Ой ти, дівчино, з горіха зерня! (І. Франко)
Вигуки від звертання відділяються комами. Якщо слова ти, ви підсилюють вигук, то вони теж відділяються разом з вигуком. Не відділяються лише слова о, ой, якщо вони вжиті як підсилювальні частки.
Приклад:
Гей, юнаки, гей, молодість світу, доля планети у ваших руках (І. Нехода).
Гей ви, далі ясні, безкінечні й сині, як чудесно в світі молодому жить! (В. Сосюра).
Ой Дніпре, мій Дніпре, широкий та дужий, багато ти, батьку, у море носив козацької крові (Т. Шевченко).
Гей ви, далі ясні, безкінечні й сині, як чудесно в світі молодому жить! (В. Сосюра).
Ой Дніпре, мій Дніпре, широкий та дужий, багато ти, батьку, у море носив козацької крові (Т. Шевченко).
Зверни увагу!
Інколи у творах художньої літератури для досягнення стилістичної мети чи характеристики персонажа можна зустріти звертання ти, ви без вказівки, до кого звертається мовець. У такому випадку речення набуває грубого, зневажливого звучання, висловлюється нехтування етичними нормами і загальноприйнятими правилами спілкування.
Слухай, ти! Що ти там отому дурневі плещеш ?
Гей! ти! — гукнув голова. — Відчини! Чув? Чіпко! (З тв. Панаса Мирного)
Слухай, ти! Що ти там отому дурневі плещеш ?
Гей! ти! — гукнув голова. — Відчини! Чув? Чіпко! (З тв. Панаса Мирного)
