Звертанням називають слово або групу слів у реченні, що означає назву особи чи предмета, до якого звернена мова.
Приклад:
Ой, не ходи, Грицю, та й на вечорниці! (Нар. творчість)
Благословенний будь, мій рідний краю! (Д. Павличко)
Звертання не є членами речення, не відповідають на жодне запитання. Звертання виражаються іменником у кличному відмінку або в називному в значенні кличного. Інколи звертанням може виступати слово, що належить до іншої частини мови (прикметник, числівник). Іменник у кличному відмінку — це завжди звертання.
Приклад:
Зоре моя вечірняя, зійди над горою, поговорим тихесенько в неволі з тобою (Т. Шевченко).
Русявая, дай води напиться (Нар. творчість).
Кораблі! Шикуйтесь до походу! (В. Симоненко)
Звертання може виражатися одним словом (непоширене) і групою слів (поширене).
Приклад:
Не стелись, тумане (непоширене), не шуміть, тополі (непоширене), не печальте очі ви, берізки голі (поширене)! (В. Сосюра)
Зверни увагу!
У звертаннях, що складаються з імені та по батькові, загальної назви та імені, обидва слова вживаються в тільки кличному відмінку: Лесю Іванівно, Наталіє Василівно, Олегу (Олеже) Тимофійовичу, пані Юліє, добродію Станіславе, друже Вадиме.
У звертаннях, що складаються із загальної назви та прізвища, форму кличного відмінка мають обидва слова, допускається також уживання прізвища у формі називного відмінка: пане Гримачу (і Гримач), добродію Москаленку (і Москаленко), друже Лебедюку (і Лебедюк).
У звертаннях, що складаються з двох загальних назв, форму кличного відмінка мають обидва слова, хоча друге може мати й форму називного відмінка: пане полковнику, добродію директоре, пане вчителю, хоча добродію адміністраторе (і адміністратор), пане міністре (і міністр). У таких реченнях присудок може вживатися у формі множини: Пане адміністраторе, запросіть гостей увійти.