Звертання: значення, структура,  інтонація, місце в реченні
Звертання — це слово чи словосполучення, що називає особу, предмет, явище, до якої звертається мовець.
Приклад:
Мабуть, тобі вже, мій сину, зашпори в душу зайшли (В. Стус).
 
На всепрозрінні смертного скрику дай, Україно, гордого шляху, дай, Україно, гордого лику! (В. Стус)
За структурою звертання бувають непоширені й поширені.

Звертання, виражені одним словом, називаються непоширеними.

Звертання
, виражені кількома словами, називаються поширеними. Такі звертання можуть бути ускладнені відокремленими означеннями, однорідними членами речення. Розділові знаки в такому випадку ставляться за загальними правилами.
Приклад:
— Ну, хлопці, маєте — Волочиськ! (Б. Антоненко-Давидович)
 
Залізний круче, перестань, не кряч, не вий! (Б.-І. Антонич) 
 
Моя країно зоряна, біблійна й пишна, квітчаста батьківщино  вишні й соловейка! (Б.-І. Антонич)
Звертання допомагає висловити ставлення до мовця. Воно вимовляється з окличною інтонацією, високим тоном. Після звертання робимо паузу. У середині речення воно читається швидким темпом.
Зверни увагу!
Звертання може стояти на початку, в середині та в кінці речення. 
 
Звертання не виступає членом речення, до нього не можна поставити запитання.
Риторичне звертання
Звертання до неживого предмета, абстрактного поняття, відсутньої особи для  посилення  виразності тексту називається риторичним звертанням

Воно не має на меті дійсного контакту з особою, предметом або явищем, до якого звертаються, і служить лише для того, щоб привернути до нього увагу читача й висловити ставлення мовця.

Риторичне звертання може стосува­тися живої істоти, узагальненого образу, явища природи, предмета, назви країни, міста, ріки тощо. Найчастіше використовується у поетичних творах, піснях.
Приклад:
Як тебе не любити, Києве мій? (Д. Луценко)
 
Україно! Ти для мене диво!
І нехай пливе за роком рік,
Буду, мамо горда і вродлива,
З тебе дивуватися повік... (В. Симоненко).