Національні особливості мови найвиразніше проявляються в побудові словосполучень.
У словосполученні залежне слово має той відмінок, якого вимагає головне слово: дотримати (чого?) слова, зрадити (кого?) товариша.
Зверни увагу!
ПРАВИЛЬНО
пробачте (кому?) йому
опанувати (що?) мову
ігнорувати (що?) попередження
завдати (чого?) збитків
набувати (чого?) імунітету
зазнати (чого?) невдачі
сміятися (з кого?) з себе
радіти (з чого?) з успіхів
легковажити (що?) закони
запобігати (чому?) катастрофам
потребувати (чого?) допомоги
розмовляти українською
Іноді можливі варіанти: радіти з перемоги й радіти перемозі; багатий на копалини та багатий копалинами; чекати на тебе й чекати тебе.
Після прикметників типу швидкий, скупий, гострий, хворий тощо перед іменником вживається прийменник на: гострий на слова, скупий на емоції, хворий на бронхіт.
Якщо дієслово вжито із заперечною часткою не, то здебільшого воно вимагає від залежного слова родового відмінка, а не знахідного: не розуміти матеріалу, не бачити дороги.