Теорія:

Існує кілька способів передачі чужої мови:
— пряма передача чужої мови (пряма мова, діалог, цитата);
— непряма передача чужої мови (непряма мова).
Пряма мова — це чуже мовлення, передане дослівно, без змін, з повним збереженням змісту.
Пряма мова супроводжується словами автора, які вказують на те, кому вона належить. Слова автора можуть стояти перед прямою мовою, всередині і після неї.
Приклад:
«Швидше повертайся додому!» — гукнула мати сину навздогін.
 
Мати гукнула сину навздогін: «Швидше повертайся додому!"
 
«Повертайся, — гукнула мати навздогін сину, — швидше повертайся додому!»
Пряма мова передається розповідними, питальними, спонукальними чи окличними реченнями залежно від мети висловлювання. Вона може містити кілька речень.
Приклад:
«А молодість не вернеться...» — співає дівча (О.Хоменко).
 
«Чого б йому сердитись?» — знизала плечима дівчина (М.Стельмах).
 
«Ні, не клич мене, весно, — казала я їй, — не чаруй і не ваб надаремне. Що мені по красі тій веселій, ясній? В мене серце і смутне, і темне» (Леся Українка).
 
Сергій Нігоян гине в центрі Києва за ідеали гідності саме із Шевченковими словами на вустах: «Борітеся — поборете!» (І.Малкович).
Слова автора вимовляються тільки з розповідною інтонацією.
 
Зверни увагу!
Якщо слова автора вжито перед прямою мовою, то в них звичайно спочатку стоїть підмет, потім — присудок; якщо ж після чи всередині — то спочатку присудок, потім підмет.
Приклад:
Цар подумав: «Щось тут є...» (Д.Павличко).
 
«Щось тут є...» — подумав цар.
 
«Наші, — подумав Климко, — донбасівські» (Г.Тютюнник).
Джерела:
Олійник О.Б. Українська мова: Підручник для 8-9 кл. середньої школи. — К., «Альфа», 1997. — 432с.
 
Ющук І.П. Практичний довідник з української мови. - К.: "Рідна мова", 1998. - 223с.