Існує кілька способів передачі чужої мови:
— пряма передача чужої мови (пряма мова, діалог, цитата);
— непряма передача чужої мови (непряма мова).
Пряма мова — це чуже мовлення, передане дослівно, без змін, з повним збереженням змісту.
Пряма мова супроводжується словами автора, які вказують на те, кому вона належить. Слова автора можуть стояти перед прямою мовою, всередині і після неї.
Приклад:
«Швидше повертайся додому!» — гукнула мати сину навздогін.
Мати гукнула сину навздогін: «Швидше повертайся додому!"
«Повертайся, — гукнула мати навздогін сину, — швидше повертайся додому!»
Пряма мова передається розповідними, питальними, спонукальними чи окличними реченнями залежно від мети висловлювання. Вона може містити кілька речень.
Приклад:
«А молодість не вернеться...» — співає дівча (О.Хоменко).
«Чого б йому сердитись?» — знизала плечима дівчина (М.Стельмах).
«Ні, не клич мене, весно, — казала я їй, — не чаруй і не ваб надаремне. Що мені по красі тій веселій, ясній? В мене серце і смутне, і темне» (Леся Українка).
Сергій Нігоян гине в центрі Києва за ідеали гідності саме із Шевченковими словами на вустах: «Борітеся — поборете!» (І.Малкович).
Слова автора вимовляються тільки з розповідною інтонацією.
Зверни увагу!
Якщо слова автора вжито перед прямою мовою, то в них звичайно спочатку стоїть підмет, потім — присудок; якщо ж після чи всередині — то спочатку присудок, потім підмет.
Приклад:
Джерела: