Діалог — це різновид прямої мови, одна з форм дослівного відтворення розмови двох осіб.
Речення, що промовляються учасниками діалогу, називаються репліками.
Репліки можуть супроводжуватися словами автора. (У драматичних творах слова автора називають ремарками).
Діалог можна відтворювати на письмі двома способами.
1-й спосіб. Кожну репліку пишемо з нового рядка, перед нею ставимо тире. Усі інші розділові знаки — як при прямій мові, але без лапок. При репліках слова автора часто бувають відсутні.
Приклад:
— От і принесли нам лебеді на крилах життя, — говорить до неба й до землі мій дід Дем'ян...
— Життя? — дивуюсь я.
— Еге ж: і весну, і життя. Тепер, внучку, геть чисто все почне оживати... а сонце своїми ключами відімкне землю.
— Дідусю, а які в сонця ключі? — ще більше дивуюсь я.
— Золоті, внучку, золоті (М.Стельмах).
2-й спосіб. Якщо діалог записують суцільним текстом і в ньому немає слів автора, тоді кожну репліку беремо в лапки, а між репліками ставимо тире.
Приклад:
«Дружина. Ой леле, попаде мені зараз...» — «Васю! Хіба ж можна отак цілу ніч без сну?» — «А хіба вже пізно?» — «Та вже світає...» (І.Цюпа).
Джерела:
Олійник О.Б. Українська мова: Підручник для 8-9 кл. середньої школи. — К., «Альфа», 1997. — 432с.
Українська мова: підручник для 9 класу загальноосвітніх навчальних закладів / Голуб Н.Б., Ярмолюк А.В. - К.: Педагогічна думка, 2017. - 308 с.
Ющук І.П. Практичний довідник з української мови. - К.: "Рідна мова", 1998. - 223с.