Влаштовані віруси дуже просто. Характерними особливостями вірусів є наявність у них лише одного типу нуклеїнової кислоти (залежно від виду віруса це може бути ДНК або РНК) — генетичного матеріалу, укладеного у білкову оболонку, яка називається капсид.
Вірусна нуклеїнова кислота представлено одно- або дволанцюжковими молекулами ДНК чи РНК.
Вірусні білки бувають декількох типів:
- білки-ферменти для самовідтворення молекул нуклеїнових кислот;
- білки-гемаглютиніни для розпізнавання клітин;
- білки-нейромінідази для руйнування рецепторів клітин;
- структурні білки для побудови капсиду.
У вірусів немає власних білок-синтезуючих систем, тобто у них немає власних іРНК, тРНК, рибосом. Для вірусів характерна специфічність, що полягає у можливості взаємодії вірусів лише з певними рецепторами клітинних мембран.
У вірусів відсутні власні системи перетворення енергії, саме тому віруси є внутрішньоклітинними паразитами. Розмір вірусів — від \(20\) до \(400\) нм.
За особливостями будови віруси поділяють на прості і складні.
Прості віруси складаються з одного типу нуклеїнової кислоти (серцевини) і мають капсид з білкових частинок — капсомерів.
Складні віруси крім білків і нуклеїнової кислоти мають ще ліпіди, вуглеводи, можуть мати додаткові оболонки, молекули вуглеводів, ферменти, тощо.
У життєвому циклі вірусів наявні дві фази:
- позаклітинна — віріон — вірус не проявляє жодних ознак життєдіяльності;
- внутрішньоклітинна — проявляє окремі ознаки живого, наприклад: мінливість, розмноження.
Розмноження вірусів включає декілька етапів:
- розпізнавання клітини і прикріплення до неї;
- проникнення у клітину і підпорядкування білоксинтезуючого апарату клітини-хазяїна;
- збирання вірусних частинок;
- вихід з клітини.
Шляхи передачі вірусів:
- контактний шлях (герпес, папілома);
- харчовий шлях (гепат А, поіломеліт);
- повітряно-крапельний шлях (грип, вітряна віспа, SARS-CoV-2);
- перентеральний шлях (ВІЛ, гепатити В і С).
Джерела:
Біологія : підруч. для 9 кл. загальноосвіт. навч. закл./ В. І. Соболь. – Кам’янець-Подільський : Абетка, 2017. – с. 216 - 218.