Аудиторія (слухач, слухачі)
Слово наполовину належить тому, хто говорить, і наполовину тому, хто слухає (Народна мудрість).
Риторика — це мистецтво, де необхідні як мінімум двоє творців: оратор і публіка (слухач, слухачі). Промовець має володіти мистецтвом говоріння, а авдиторія має сприймати й розуміти почуте, тобто володіти мистецтвом слухання.
Слухання — це складова спілкування, спосіб отримання й опрацювання інформації.
Талант слухати притаманний не всім. Адже важливо не тільки «слухати» у значенні «напружувати орган слуху», а й «чути», тобто «розуміти й усвідомлювати сказане, концентрувати увагу на словах мовця». Якщо людина зайнята своїми думками, переживаннями, вона слухатиме, але не чутиме співрозмовника.
Багато людей чують лише те, що хочуть почути.
Ефективне слухання передбачає правильне розуміння слів і почуттів мовця, зосередження на обговорюваній проблемі.
Талант слухати притаманний не всім. Адже важливо не тільки «слухати» у значенні «напружувати орган слуху», а й «чути», тобто «розуміти й усвідомлювати сказане, концентрувати увагу на словах мовця». Якщо людина зайнята своїми думками, переживаннями, вона слухатиме, але не чутиме співрозмовника.
Багато людей чують лише те, що хочуть почути.
Ефективне слухання передбачає правильне розуміння слів і почуттів мовця, зосередження на обговорюваній проблемі.
Види слухання
Залежно від поведінки слухачів розрізняють такі види слухання:
- слухання заради задоволення — це слухання музики, трансляцій спортивних матчів, розмови на дружніх вечірках, спілкування однодумців;
- удумливе слухання передбачає сприйняття лекцій, інструкцій з певних проблем з метою розуміння й запам’ятовування;
- критичне слухання виникає внаслідок невпевненості в достовірності в інформації; критично слухають людину, чиї погляди відверто неприйнятні;
- емпатичне слухання (англ. empathy — співчуття, переживання) передбачає, що учасник спілкування приділяє більше уваги зчитуванню почуттів, а не слів; слухач прагне увійти в ситуацію мовця й сприймає його слова крізь призму його (мовця) досвіду, почуттів.
Зверни увагу!
Промовцю варто звертати увагу на соціальний статус, стать, освіту, вік, загальний настрій слухачів, їх готовність слухати й чути. Вивчення цих особливостей дає можливість ораторові моделювати аудиторію: про що говорити, як довго це робити, як вести розмову.
Оратор має завжди пам’ятати: слухачі — це його опоненти, тому постійним його завданням має бути намагання досягти переваги над ними.
Оратор має завжди пам’ятати: слухачі — це його опоненти, тому постійним його завданням має бути намагання досягти переваги над ними.
Цілі слухання
Зверни увагу!
Якщо слухач може сформулювати для себе мету здобуття інформації («Для чого я це слухаю?»), тобто у нього є мотивація витрачати свій час і зусилля на оратора, то ефективність процесу слухання одразу зростає.
Цілями слухання можуть бути:
- розуміння (оратор розповідає, через що підвищився рівень води Світового океану й що треба зробити, щоб не допустити подальшого підвищення в майбутньому);
- запам’ятовування (учитель розповідає, у якій послідовності треба проводити хімічний дослід);
- аналіз та оцінка змісту інформації (ви отримали завдання придбати парти для класу, при цьому треба врахувати вік учнів, приблизний зріст і вагу, особливості постави тощо);
- довірливі стосунки зі співрозмовником (друзі чи родичі розповідають про приємні або сумні моменти у своєму житті, діляться таємницями).
У свою чергу слухачу необхідне володіння певними навичками роботи з інформацією: пошук ключових слів і фраз, які узагальнюють основні проблеми; володіння різноманітними мнемонічними техніками (конспектування, перефразування почутого, візуалізація); уміння розпізнавати помилки в аргументах і твердженнях мовця.
Зверни увагу!
Важливим для слухання також є вміння керувати емоціями. Почуття страху, горя, сильні емоційні переживання можуть спотворювати, викривляти, перебільшувати чи применшувати значення почутого.
Моделювання аудиторії
Виступ оратора перед публікою нагадує плавання корабля у відкритому морі, де мовець є капітаном судна, а слухачі — стихією. Залежно від уміння керманича працювати в різних, часто стресових ситуаціях корабель-промова або досягне своєї мети й «підкорить» аудиторію, або розіб'ється на «підводних рифах» запитань і реплік від слухачів.
Існує кілька чинників, які можна задіяти для підкорення аудиторії. Умовно виокремлюють такі аудиторії: прихильна, байдужа, ворожа (навіть агресивна) і комбінована, що поєднує всі три типи.
Оратор має передбачити, як не втратити прихильних, зацікавити байдужих і заспокоїти агресивних. Він має бути красномовним, освіченим, гострим на слово, зібраним, уміти так відбити напад, щоб не розбурхати аудиторію. Для цього необхідне знання психології, конфліктології, риторики, загальна ерудиція.
Оратор має передбачити, як не втратити прихильних, зацікавити байдужих і заспокоїти агресивних. Він має бути красномовним, освіченим, гострим на слово, зібраним, уміти так відбити напад, щоб не розбурхати аудиторію. Для цього необхідне знання психології, конфліктології, риторики, загальна ерудиція.
Зверни увагу!
Запам'ятай: ненависть приборкують доброзичливістю, а озлоблення — співчуттям; жарти мають бути доречними, а їх кількість — помірною; менше теорії — більше фактів, цікавих і різних.
Моделювання аудиторії означає, що промовець має добре знати слухачів, готуватися до зустрічі з ними, передбачати, де й коли можуть виникнути непорозуміння, а головне — впливати на слухачів за допомогою матеріалу й майстерності мовлення так, щоб прихильні слухачі дістали задоволення від вашої промови, байдужі стали зацікавленими, а агресивні — спокійними.
Джерела:
Українська мова (рівень стандарту) : підруч. для 10 кл. закл. загальн. середн. освіти / Олександр Авраменко. — К. : Грамота, 2018. — 208 с. : іл.
Ораторське мистецтво : навч.-метод. посіб. / авт.-уклад. : І. М. Плотницька, О. П. Левченко, З. Ф. Кудрявцева та ін. ; за ред. І. М. Плотницької, О. П. Левченко. – 2-ге вид., стер. – К. : НАДУ, 2011. – 128 с.