Теорія:

Звертання — це слово чи словосполучення, що називає особу, предмет, явище, до якої звертається мовець.
Приклад:
Мабуть, тобі вже, мій сину, зашпори в душу зайшли (В. Стус).
 
На всепрозрінні смертного скрику дай, Україно, гордого шляху, дай, Україно, гордого лику! (В. Стус)
Зверни увагу!
Звертання не виступає членом речення, до нього не можна поставити запитання.
Звертання виражається іменником (або іншою частиною мови в значенні іменника) у формі кличного відмінка.
Зверни увагу!
Кличний відмінок мають тільки іменники чоловічого й жіночого роду в однині (виняток  пани (наз. в.) — панове (кл. в.)). Іменники в множині мають таку ж форму в кличному, як і в називному: люди, пісні, зорі.
Прикметники й займенники, що використовуються в якості звертань, мають форму називного відмінка однини чи множини: мила, дорогесенький, любі мої.
Іменники середнього роду в кличному відмінку мають таку ж форму, як і в називному: сонце, небо, серце.
Зверни увагу!
У звертаннях, що складаються з двох власних назв або загальної назви й імені, форму кличного відмінка мають обидва слова: Марино Володимирівно, Степане Іллічу, пане Всеволоде, пані Галино.
 
Якщо ж звертання складається із загальної назви й прізвища, форму кличного відмінка можуть мати обидва слова: колего Морозе, пане Степаненку, добродійко Паливодо, пані Гаркуше, АЛЕ пані Мартинович, колего Зембіцька, добродійко Ляшко.

У звертаннях до чоловіків можливий варіант вживання прізвища в називному відмінку: пане Поліщук, друже Коваль.

У звертаннях, що складаються з двох загальних назв, форму кличного відмінка обов'язково має перше слово, друге може виступати у формі кличного або називного: пане полковнику й пане полковник.