Теорія:

Зовні ланцетник схожий на невелику рибку довжиною \(4\) — \(8\) см і за формою нагадує хірургічний інструмент — ланцет (звідси і назва тварини).
Вперше ланцетники були виявлені у Чорному морі і описані вченим Петром Палласом у \(1774\) р. 
 
Тіло ланцетика є стислим із боків. Черепа немає, головний мозок — не сформований. Є один непарний плавець — спинний, який плавно переходить у хвостовий. З боків тіла містяться м'язи, які розділені перегородками на \(50\) — \(80\) сегментів.

ланцетик.png 
 
Протягом усього життя у ланцетника зберігається хорда (вона виконує роль внутрішнього скелета). По обидва боки від хорди у вигляді двох стрічок розташовуються м'язи, завдяки їх роботі ланцетник плаває і заривається у грунт.

будова підписи ланцетика.png 
 
Нервова система
Над хордою розташована нервова трубка (від неї до внутрішніх органів і поверхні тіла відходять численні нерви).
 
Органами чуття є світлочутливі очка (ланцетник відрізняє світло від темряви). У тонкій шкірі є дотикові клітини. У ланцетика немає органів слуху і рівноваги, тому, коли він плаває, постійно перекидається то на бік, то догори черевом.
Під хордою міститься травна система. На передньому кінці тіла знизу є ротовий отвір, через який дрібні організми, які є їжею ланцетника, зі струмом води потрапляють у широку глотку. Глотка має безліч отворів — зябрових щілин, через які видаляється вода. Харчові частинки спрямовуються у кишечник, де їжа перетравлюється. Неперетравлені рештки видаляються назовні через анальний отвір.
Кровоносна система замкнута: кров циркулює по двом головним судинам — спинній і черевній, а також по тонким їх відгалуженням і безлічі найтонших капілярів. Ними пронизані і тканини глотки навколо зябрових щілин.

Органи дихання — зябра. Газообмін   у ланцетника відбувається водночас із живленням — у міжзябрових перегородках. Через тонкі стінки капілярів у кров надходить кисень, а з крові виділяється вуглекислий газ. Частково газообмін можливий і через покрив тіла.
 
Збагачена киснем кров розноситься по спинній судині, а насичена вуглекислим газом — тече по черевній судині до зябрових капілярів. Серця у ланцетника немає. Кров рухається завдяки скороченням стінок черевної судини.
 
ланцетик_кровоносна.png
 
Органи виділення ланцетника — численні трубочки, багато у чому схожі на органи виділення кільчастих червів. Ці трубочки містяться вздовж боків глотки і відкриваються одним кінцем у порожнину тіла, іншим — у навколозяброву порожнину.
Розмноження
Усі ланцетники — роздільностатеві тварини. Статеві органи: у самок — яєчники, у самців — сім'янники. Запліднення — зовнішнє. Самець і самка викидають статеві клітини у воду — там і відбувається запліднення. Із запліднених ікринок розвиваються личинки, які спочатку, протягом \(3\) місяців, плавають у товщі води, а потім опускаються на дно, де і перетворюються на дорослих ланцетників. Ці тварини розмножуються лише один раз протягом життя.
 
Чисельність ланцетиків може бути досить високою — \(300\) особин на \(1\)м2 дна. У деяких країнах південно-східної Азії розвинено промисел цих тварин. Місцеві жителі уживать їх у їжу у вареному, смаженому або сушеному вигляді.
Джерела:
Зображення:
http://900igr.net